Глава пьята

Проснувшись з ранку перед роботою,Олена почувала себе не сонною,бо дуже затягнуло те спілкування з Олегом,хоч воно і було дуже коротким для таких людей як вони. Вона зробила собі кави,щоб хоч трішки отримати дозу пробудження. Та почала дивитись у телефон,там виглядало повідомлення,яке прийшло рівно хвилину назад.
Так! Їх знайомство пройшло випадково,так співпало,що вони шукали одне одного давно. Олена на сторінках інтернету читала вірші,які як виявилося писав Олег. Розмова зав'язалась легко,немов два незнайомця вже давно знали одне одного.
Відкривши повідомлення,вона зразу посміхнулась,бо це було повідомленя від Олега: "Доброго ранку! Знаю що тобі сьогодні на роботу,тому вирішив побажати тобі гарного дня,та щоб на роботі було все добре! Тільки по можливості хотілось би щоб хоч трішки писала! 
Дівчина навіть не очікувала,що за те спілкування яке пройшло з ними вечором,буде таке продовження з самого ранку. Але як там не було,вона відчувала радість,коли знов перечитувала це повідомлення. Та щоб довго не чекав хлопець відповіла що буде віписуватися коли буде свободні хвилини.
Так поснідавши дівчина пішла збиратися на роботу. Вона тепер була у гарному настрої,що здавалося,навіть на роботі його не зможе зіпсувати. Поки вона складала сумку, дівчина зловила себе на думці,що саме такого повідомлення їй бракувало кожного дня перед роботою. Так вона зібралася дуже швидко,вдягнутая не по погоді,вона вийшла на прохолодну вулиц.,повітря одразу підхватило дівчину,воно дарувало свіжість,змиваючи остаточно сліди сонного стану,так не поспішаючи Олена йшла на роботу.
Там у іншому куточку країни,у сидів той самий хлопець. В камері у Олега пахло старими книгами,які йому передавали читати,міцним чаєм,та ледве вловивими нотками сирістю осіннього ранку. За вікном ледяче падали листя вирішуючи розтатися з гілочками остаточно. Олег сидів за імпровізованим дерев'яним столом,підперши голову рукою,та дивився на чистий лист паперу. В такі хвилини тиша здавалась йому не просто відсутністю звуків,а самостійним явищем- густим,відчуваючи повних не сказаних слів.
Він був ліриком по природі. Не тим,хто пише вірші по випадкам чи для публіки,а тим,для кого поезія-засоб дихати. Кожна подія,кожна емоція спочатку проходила через фільтри рими та ритмів. Радість становилася дзвінкою,біль-глибокою та протяжною,як осінній дощ. Інколи йому здавалося,що він живе не своїм життям,в чернеткою майбутнього вірша.
Олег не полюбляв слово "поет". Воно здавалося йому зовсім гучним,майже протециозним. "Поет"-це той,хто вже усе сказав. А він був "ліриком"-людиною,для якого важливіше всього була внутрішня мелодія,особисте переживання.
  Його вірші рідко печатати будуть у журналах. Вони були занадто тихими для сучасного світу,де цінувалося епотаж та гучні лозунги. Но Олег і не прагнув до слави. Йому було достатньо того,що рядки налягали на папір чесно.
В той день він знову намагався спіймати втікаючий образ. Щось дуже важливе вертілося на кінчику язика,но ні як не вдавалося перетворитися в слова. Він згадував вчорашню розмову з другом. Де вони обговорювали усі життєві моменти їх існування,мріяли про майбутнє,де кожен з них зустріне справжню для себе людину. Це не були просто мрії,це було бажання вже давнє,яке лягло тягарем у глибині серця,яке тільки і мріє вийти назовні,щоб розпалити полум'я почуттів. 
Коли він познайомився з Оленою,щось дивне сталося в його глибині серця. Так її брат багато чого розповідав,ну реальна картина була куди цікавіше. Вона з першої хвилини спілкування чимось зачепила його.Олег мовчазливо але уважно прислухався до своїх відчуттів та робив для себе,тільки йому розумілі висновки.
  Він не вмів брехати самому собі,що в нього на дущі зьявилася прив'язаність до цієї дівчини. Бо він тепер в очікуванні будьякрго повідомлення від неї.Але знаходячись у камері,вдалечині від всього світу,та що кожний день,для нього це немов нова сторінка у його романі життя. Для нього стабільність стала в іншому ,це коли поряд будуть ті люди,до яких він зможе без сумніву прийти,коли стане вільним.
Він взяв ручку,вона тихо скрипнула по папіру.
"Я живу в проміжках між слів,
В паузі між стукіту мого серця....
Строчка вийшла неочікувано точною. В неї було все: і його самотність,та його впертість,і ця дивна любов до тиші. Олег посміхнувся.
Деньпроходив повільно в нього,але щось не давало спокою у розумі. Він не звик бути скритим перед людьми,в особливо перед дівчиною,яка його так щиро зачепила. Треба було сказати правду,яку він переживає насправді. Він швидко дістав телефон,нервово знайшов переписку,та почав писати все відверто,як воно має бути в справному світі. Олег хотів від чистого серця,щоб Олена знала правду який він,та де він зараз знаходиться,але сподівався що вона зрозуміє. Бо він щось впевнено знав,він вже і сам не хоче її втрачати..
Коли Олена сиділа на роботі,була в неї обідня перерва, телефон лежав поряд з нею,та раптово прийшло повідомлення. Дівчина подивилась,та побачивши що то від Олега швидко відкрила повідомлення.
Там було написано: Я пишу тобі бо вже скучив по нашому спілкуванню,але є речі,які не дають мені спокою. Справа в тому,що я не хочу щоб між нами були якісь непорозумінні,тому хочу одразу зізнатися! 
Справа в тому що мені багато років ніж тобі,та я не знаю як ти на це відреагуєш. В по друге,як би я не хотів зустрітися з тобою зараз,щоб спілкуватися отак в живу,але не можу собі цього дозволити,бо я знаходжуся за гратами. Так я сиджу у в'язниці,але вже дуже давно,та не можу змінити ці обставини.
Я був дуже необачний в своєму житті та зробив помилку,яка змінила моє життя назавжди,та відвернула від мене усіх людей.
Але я не хочу,щоб ти думала,що я-погана людина. У глибині мене живе все той же хлопець,який мріє про щастя та кохання. Я сподіваюся що коли небудь я вийду звідси,та почну жити з чистого аркуша. Просто я зрозумів,щоя хочу тепер бути краще ніж я був".
Прочитавши це повідомлення,Олену підхватило більша частина почуттів,вона сиділа на роботі немов її паралізувало. Думки мінялися одна на іншу з блискавичною швидкістю. Перше що вона відчула на собі,то це стан близький до того,немов їй сповістили про втрату близької людини. Світ навколо неї завмер,вона перестала слухати що було навколо неї на роботі,вона перечитувала повідомлення декілька разів,невірючи власним очам.
В голові дівчини засіла певна думка,що навіть якщо це і так,це не повинно буде завадити для подальшого спілкування. Вона намагалася думати логічно,що рано чи пізно він все одно вийде,та зможе бути з нею на зв'язку,а там дивись вони зможуть зустрітися у реальному житті. Но для неї стало важливим те,що він одразу вирішив у цьому зізнатися,щоб вона змогла усвідомити,які можуть бути тяжкі часи в нього,та те як йому там насправді самотньо.
Але розум був на цей час пустий,бо вона не мала змоги уявити,що насправді може бути там,де той хлопець знаходиться. Але емоції та думки відключилися,затягнув дівчину у стан ступору,коли правда була дуже шокуюча,що розум блокував її,щоб не допустити руйнування її стана на роботі.
Поступово реальність почала втілюватись в її плани,розум почав тихо малювати такі картини,чим вона сама може допомогти йому. Вона почала злитися на саму себе,що вона зараз на роботі,та не може нічим йому допомогти. Но сподівання на своє майбутнє,вона ніколи не залише у стороні.
Потім само якось по собі, дівчина почала розуміти,що інколи можуть бути такі часи,що вона буде без нього на самоті,та сама вже спіймала себе на думці,що кожне довге очікування від нього повідомлення змушує час йти повільно. Але боротьба в неї змушувала чекати,та ловити радість,коли хоч і маленьке повідомлення приходило від нього.
Та в самий цей час,коли шок вже майже пройшов,вона зрозуміла,що не зможе по іншому,нехай він старший її на багато років,нехай він зараз не в дуже гарних місцях,але він почав ставати занадто близьким щоб так легко можна було від нього відмовитись. Саме це відчуття близькості не дало Олені остаточно зломатися. В цих відчуттях у неї змішалися мрійливість за майбутнє,ніжність до нього,та відверта впертість,що вони все одно все витримають.
Таким чином,те що вона дізналася від Олега відкрило те,що почало зароджуватися в дівчині. Так ця новина була шокуюча для неї,но в певний момент,почалася якась трансформація розумна,розділивши її життя "до" цих пір як вона жила до знайомства з ним,та "після",де почали грати свою роль дуже серьєзні для неї плани,які треба буде втілювати у життя,щоб не загубити те,що вона так довго шукала. Бо дуже часто вона почала про Олега думати,після короткого спілкування.