Глава четверта

Погода зранку була похмурою. На Закарпатті завжди так було,коли за день погода могла змінюватися дуже часто. То спочатку буде похмуро,потім протягом дня стає тепло. Від цього ні коли не знаєш як його треба вдягатися. Але це вже проблеми людей,які з самого ранку планують свої справи,хтось збирається на роботу,а хтось просто хоче відправитись на прогулянку та мандри по Закарпатті.
Саме так розпочався день у Олени. Вона прокинулась дуже рано,ще навіть не заграв будильник,щоб своїм гучним звучанням розбудити навіть тоді,коли ти спиш міцним сном. Олена лежала ще у ліжку,бо вставати зовсім не хотілося. Дивлячись на похмуре небо за вікном,дівчині самій чомусь ставало сумно,та хотілося як сонечку заховатися у ковдрах,щоб її не хто не бачив.
Але як би дівчина не хотіла,все одно їй доведеться вставати. Хоч Олена і була вихідна,після тижня на роботі,але домашні справи теж треба робити,щоб все було приведено у порядок. Вона давно звикла до такого,що як би ти не була втомленою,дома теж треба все робити,щоб потім протягом робочого тижня не втрачати час,а мати можливість відпочивати.

Вставши з ліжка, дівчина пішла на кухню. Ранок у вихідний день завжди починався зі смачної кави та легкого сніданку. Вона поставила чайник,поки він закипить то дівчина встигне приготувати на швидку руку сніданок. Поки вона готувала,сама не знаючи чому,вона згадала розмову з братом учорашню. Вона і гадки не мала де саме можна було знайти спілкування. Але ці думки вона відкинула,вважаючи що цим вона займеться коли впорається з домашніми справами.
Олена зробила собі кави,та вімкнула на телефоні музику,щоб хоч якось відволікти розум від сторонніх думок,які так і хотіли закрастися тихими кроками у голову. Тут на новому місці,завжди таке траплялося,бо дівчина ще не звикла,що вона живе не в рідних своїх стінах,де вона знала що можна робити а що не треба. Тут же все було навпаки. Правила зовсім інші, потреби дуже великі,щоб хоч якось можно було вдосконалити своє життя. Бо у квартирі було тяжко жити,коли сусіди ставили свої вимоги.
Так розпочався ранок,весь забитий домашніми справами. Прибирання кімнат завжди йшло в дівчини повільно,бо я то буває,то щось одне відволіче,то щось інше. Олена любила добре вдягатися,тому і прання було дуже велика кількість,але пральна машина була не зовсім нова,тому на цю справу уходило багато часу. Але саме ці справи і були тим зціленням від поганих думок,бо коли Олена була зайнята,їй не було часу так мовчки сидіти та віддаватися суму,щоб потім як ковдрою її накривали депресивні спогади. Вона кожний раз все робила повільно,щоб хоч якось розтягнути цей час. Вона хотіла такими вчинками дожити до вечора,щоб втомленою,не зважаючи на всі спроби рідних її зачепити та споганити настрій лягти швидше знов спати.
Та щоб не сидіти на самоті у дома, дівчина вирішила піти трішки прогулятися по місту. Вона завжди так робить коли йде з роботи,щоб хоч якось по бути у спокої,де не які думки не можуть приходити на розум,бо свіже повітря моментально вижене з голови. Тим паче подивившись у себе у холодильнику,вона помітила,що буде добре зазделегідь скупитися продуктів,щоб можна було готувати собі тормозки на роботу.
Вона почала збиратися,та в одночас знов задзвонив телефон, дівчина побігла до кімнати,щоб подивитися хто там їй дзвонить,то виявилося знов дзвонив Брат. Вона відбила дзвінок,написав йому повідомлення що вона збирається на прогулянку,як тільки вона вийде на вулицю,вона обов'язково йому зателефонує. Та продовжила сбиратися,фарбуватися,щоб бути гарною.
Дівчина швидко вийшла на вулицю, вдихаючи свіже закарпатське повітря. Та одразу дістала мобільний телефон,бо вона ніколи не полюбляла залишати на потім те що обіцяла. Вона швиденько знайшла контакт брата,та зателефонувала йому.
Брат як не було це несподівано,теж одразу узяв слухавку,та дівчина ще більше здивувалася тому факту,що в брата був дуже веселий настрій,тому одразу він задав таке питання,яке поставило дівчину у кут:
-Привіт Оленка! Слухай,ну що ти вже десь почала сидіти в інтернеті? В то в мене є деяка інформація,яка зведе тебе з розуму! Ха-ха-сміявши казав це брат.
  Брат як завжди,знаючи що це буде тепер цікавити її більше всього,зацікавив дівчину. Вона одразу відповіла:-Привіт брате! Я дивлюся ти дуже скучив,що такий веселий? Ні я ще ні де не почала сидіти,бо поки прокинулася,потім зробила домашні справи,в тепер ось вийшла прогулятися,та сходити до магазину. Тому на це роки не було часу! В що там за інформація? Щось я вже боюся тебе,коли ти таке кажеш!- теж в такт братові засміялась дівчина.
Поки Олена слухала свого брата,вона сама не помітила як дійшла до парку,який знаходився неподалеку від її гуртожитку,вона повільно ходила по парку,дивлячись на те,як повз гуляли пари,тримаючись за руки. Ця картина була дуже зворушливою,та дівчина сама почала у думках уявляти ці моменти,коли вона і сама буде так гуляти в тим,з ким вона по справжньому буде мати змогу розділити години щастя. В брат тим часом казав у слухавці:
-Корочє! Тут така справа! Я недавно балакав зі своїм другом,та казав йому про тебе! Він питав,де ти сидиш,мабуть хотів сам тебе знайти щоб познайомитися! Я сказав йому що ти ще не де не сидиш,но думаєш над цим! Так що сестро вирішуй бистріше,бо я теж на одному сайті сиджу,та буває вірші пишу там! Тому давай бистріше думай! Будемо у двох шукати собі щастя!- якось мрійливо та загадково казав все це брат.
Дівчина до цього шла по вулиці,але почувши слова брата раптово зупинилася. Думки як метелики почали літати у розумі,одна яскравіше іншої. Трішки заспокоївши свою уяву,вона зворушливим тоном відповіла:
-Ти цим мене ввів у шок! Я зараз ні чого не можу розуміти. Ти це серьезно? Но я тільки зможу трішки пізніше зайти у інтернет,та щось шукати. Поки прийду додому,поки розложу сумку з продуктами!-почала перераховувати свої справи дівчина братові.
Але на справді в неї зьявиллося бажання швидше зробити свої справи,та пробігти додому. Чогось ця інформація від брата,дало якийсь повштох у думках,та одразу раптово впевненість в тому що брат казав правду,відчувалося у розумі дівчини. В брат очікуючи відповіді,різко сказав:
-Ладно давай роби свої справи,в потім даси знати коли будеш дома! Бо в мене теж є справи по дому! Потім якось ще або спишимось,або зателефоную.-на прощання сказав брат. Вони попрощалися,та дівчина поклала телефон у сумку.
Так дівчина пішла тропою до магазину,щоб по швидкому скупитися,та піти додому. Тепер у думках і неї був цей діалог з братом,та здивування того факту,що якісь хлопець хоче з нею познайомитися,це вже з одного боку дарувало дівчині якусь надію,що вона буде не сама,а з іншого боку трішки лякало,бо раптом щось піде не так.
Зробивши всі справи,дівчина рушила додому. Вона йшовши швидкими кроками,вже почала уявляти собі,все це в деталях,та як настане цей момент. Вона забігла до під'їзду гуртожитку,потрапила на свій поверх,та почала завершувати справи.
Олена знайшла сайт, який на її думку стане більш менш відкритою площадкою,де кожна людина викладає тільки те,що забажає. Це може бути вірші та картинки,якісь фотографії зі свого життя,які зможуть хоч трохи та розповісти про людину. Перейшовши на сайт, дівчина швидко розібралася з регістрацеєю,вона заповнила свій аккаунт справжньою інформацією,бо не хотіла не кого обманювати. Поставила на головну сторінку своє саме улюблене фото,та натиснула на кнопочку "Опублікувати". Так несподівано вона з'явилася у мережі інтернет.
Перші дні проходили без особливих подій,дівчина гортала сторінки в інтернеті,дивлячись на то,як інші люди намагаються звернути на себе увагу. Вона без особових зусиль знайшла свого брата на цьому сайті,та почала ставити лайки на будь-який публікації від нього. Так дівчині приходили повідомлення,но розмови якось бистро згасали,немов холодний вітер сам не хотів цих спілкувань. Дівчина вже майже почала розчаровуватися,коли їй цим вечором прийшло повідомлення. Хлопець по імені Олег написав їй першим.
"Привіт! Тут така справа,я кращій друг твого брата! Він багато чого про тебе говорим мені,тому я і подумав що тобою познайомитися! Сподіваюся що ти саме така,як він тебе описав! Не проти почати спілкування?"
Олена посміхнулась,коли побачила це повідомлення. Так до неї ще не вітались,та не задавали таких питань,її здивувало,те що цей хлопець опинився саме тим другом,про якого казав їй брат. Вона відповіла хлопцю,так і них і почалася розмова. Вони обговорювали все на світі,то говорили про вірші,почали поступово несподівано для себе,ділитися історіями з свого життя. Час летів непомітно. В який то час Олена зловила себе на думці,що вона відчуває легкість в спілкуванні з Олегом,немов вони вже були знайомі багато років.
Переписка становилася більш особистою. Вони не поспішаючи перейшли у месенджер, обмінялися голосовими повідомленнями. Голос Олега бум м'яким та спокійним,як здалося дівчині. Та від усього цього,все тіло дівчини доводилося до тремтіння.
Так вони спілкувалися,та в один момент Олег попросив щоб вона записала через месенджер коротеньке відео,щоб можна було побачити дівчину. Олена знімаючи себе,хвилювалася як школярка перед екзаменом. Вона так не хвилювалася навіть в той час коли перший день виходила на роботу. Олег теж прислав коротке відео,де дівчина побачила обличчя в живу,а не тільки картинкою у повідомленні. Він був трішки змучений,та говорив дуже спокійним голосом,та посмішка ніколи не зходила з обличчя. Таким способом вони говорили дуже довго,та с кожною хвилиною Олена розуміла-що це знайомство не схоже не на одно попереднє які вона зустрічала.
Так вони записуючи свої відео,де були моменти з побутового життя,то вони немов разом пили каву,сміялись з жартів,за розмовами про життя,які вони не вважалися писати у повідомленнях. Та вечір підходив до свого завершення,Олені треба було вже лягати спати,щоб з ранку піти на роботу,вона одразу це сказала Олегу,на що він спокійним та засмучено відповів: "Мені було дуже добре з тобою! Давай і на далі так продовжимо? Тільки ти зараз підеш спатки!"
Олена написала голосове,що вона не проти. Побажавши один одному на добраніч,вони завершили своє спілкування,та з довольними думками дівчина лягла відпочивати,але сама вона думала про інше.
Іноді одне повідомлення може змінити усе життя. Для Олени це спілкування стало початком  чогось справжнього та важливого-знайомства,яке перестає в щиру прив'язаність і можливо навіть кохання.