Глава третя

Так пройшов тиждень,як молода дівчина переїхала на своє нове місце проживання. Цей перший тиждень був наповнений дзвінками від хлопця,то йшли частіше повідомлення - інколи нікчемні,а інколи зворушливими. Кожне таке повідомлення дарувало надію на зустріч,що можливо колись він приїде до неї. Але реальність була зовсім складною. Вони були по різним містам ,вона на Закарпатті,а він був далеко від неї.
  Як зазвичай буває,коли ти потрапляєш на нове місце,де тобі прийдеться жити не знаючи скільки часу,то в той момент настають певні моменти. Пошуки житла, в не це існування у гуртожитку,де все робилося спільним,на кухні готувати їжу з багатьма іншими людьми, туалет навіть був спільним який знаходився на одному поверсі. Але це було хоч щось,що могло давати надію на те,що вона почала нове життя,хоч і далеко від усього рідного для себе. Але це було не таким тяжким для молодої дівчини,всі ці питання вирішувались дуже швидко,тому що дівчина прагнула сама цього,щоб хоч якось відчувати себе комфортно на новому місці.
  Життя поступово почало налагоджуватись, дівчина вийшла на роботу та зарекомендувала себе як гарну працівницю. Так були певні недоліки в тому,що не могли інколи з начальником знайти спільну мову,але це теж вирішувалося дуже швидко та з розумінням. Але те що вона жила під одним дахом з мамою та рідними,давали відчуття того,що вона немов не в своєї тарілці. Де кожен з членів родини намагався вказувати як треба жити,та у кожного були свої враження щодо думки іншого. Це робило життя дуже тяжким в сенсі морального стану дівчини.
Хоча за все своє життя,дівчина звикла вже все  життя жити  з родиною. Для неї це було не дивом,що інколи після роботи,коли вона приходить до гуртожитку,її починає очікувати сцени від рідних,що кожен починав висловлювати свої вказівки та незадоволення,вона навчилася витримувати весь цей тиск який душить на неї немов мотузка. Начебто звикла до всього цього з родиною,вона все одно не могла спокійно жити та дихати,знаючи що в будь-який час,рідні можуть знайти привід щоб зробити з неї винною у всьому що тільки можна.
Вона писала своєму хлопцеві,все що вона переживала, намагаючись поділитися усім що її нервувало,але відстань поступово стало тягнучою тінню,яка непомітно проникає в її життя та відносини з хлопцем. Спочатку вони намагалися закривати очі на ці кілометри та часи між ними,віривши що кохання справитися зі всім. Но кожного дня,дзвінки становили все рідше,слова- коротшими,в мовчання довшим.
Ця дівчина була дуже розумна та добре розуміла,що так відносини будуть тривати не дуже довго. Вона завжди була готова прийти на допомогу,бо їй ніколи не було байдуже на проблеми інших. Да все було занадто складно,саме через таке відношення дівчина почала бути скритою.
Олена частіше почала помічати в собі відчути самотності,коли замість відповіді бачила до себе відношення байдужості. Дівчина намагалася в свою чергу,все більше віддавати усю себе роботі,не шукаючи собі навіть нових знайомств. Справжніх друзів у дівчині не було зовсім,в ті знайомі з якими вона могла поспілкуватися,не заслуговували на звання друзів,яким би можна було спокійно та відверто розповісти все що з нею коїться. Ті всі знайомі,ті що були до переїзду,та і ті що з'явилися на новому місці наврядчи змогли би зрозуміти те що коїться на душі у дівчині. Зазвичай вони завжди зверталися до неї,коли щось дуже було потрібно від неї,та або просто коли їм самім ставало скучно,а дівчина для них була єдиною людиною,яка зможе вислухати та дати якусь пораду,але сама дівчина та її проблеми мало цих людей турбувало. Якщо вони і цікавились,то це було дуже награне,не з щирими побажаннями.
Завжди скільки пам'ятала дівчина,ці самі знайомі, щоразу намагалися в чомусь її зробити винною,мов в усіх проблемах які траплялися з нею,вона сама винна. Це робило боляче дівчині,намагаючись уникнути таких знайомих,вона стала закритою,але вони завжди не знаючи как,знаходили змогу довести її до нервового зриву як і рідні.
Дівчина жила своє життя,але її душа та серце було розбите вщерть. Кожна людина якій вона довіряла кидав нож в її душу та сердце, але вони робили  її ще більш сильніше та спостережливою у виборі з ким спілкуватися та допускати ближче.
Одного разу,після довгого мовчання, дівчина вирішила ще раз поговорити з хлопцем,щоб нарешті вирішити назавжди,що між ними робиться. Розмова получалася зворушливою,але одночасно це було тяжким моментом,бо у кожного в той час був голос наповнений сумом та нерозумінням. Вони зрозуміли тоді,що відстань не просто так зламала той зв'язок,який був і них до цього,що відстань міняє людей,а точніше пріоритети та почуття.
Хлопець запропонував розійтися,щоб не було ще більше боляче терпіти цю відстань. Бо він сам сказав,що не має змоги більше давати того спілкування,якого Олена очікувала від нього. Причини як виявлялися були не дуже розуміли дівчині. Так розставання не було для них спалахом гніву чи драмою-це був тихий відхід із життя одно одного,як остання сторінка роману,яку неможливо буде перечитати. Вони були вдячними друг другу,за ті моменти щастя,які вони пережили до цього моменту переїзду.
  Олена розійшлася зі своїм хлопцем,кожен з них залишив у серці місце для спогадів,які інколи зігрівали,навіть тоді,коли вони стали далекими один для одного. Відстань стала не просто кілометрами,в кордоном, через який кохання навчилося відпускати людей, навіть якщо ти кохав його до божевілля.
Олена була дуже вродлива,тому вона як звичайна молода дівчина мріяла про справжнє кохання,але цей епізод її життя наніс неминучу біль. Дівчина сіла  не рухаючись,її погляд був  направлений кудись у далечінь,що може складатися враження що вона зовсім ні чого не помічає навкруги. В її очах,якщо придивитись,можно побачити легку туманність,немов вона таким чином хоче закритися,щоб сторонні люди не могли зрозуміти по очам,що саме з нею коїться у душі. Кожен удар в спину,залишав добрячі шрами,які протягом всього перебування на новому місці,щоразу накривали дівчину болючими думками та роздумами,які сльозами виходили на зовні.
Та дівчина знала,що на рідних теж неможливо покластися,бо вони завжди теж пригнічували тим що з нею було в минулому. Вони добре знали про її відносини,як вона сяяла,коли про це розповідала,но як тільки вони бачили її в такому доброму стані,то одразу ж починали висловлювати свої спостереження на натяки,що це всього на всього бурхлива її уява. Що після такого,відпадало будь-яке бажання ділитися чимось особистим.
Сльози захлеснули дівчину дуже довгим потоком, сльози почали самі текти з очей,стікаючи по щокам. Дівчину від  цього розставання почало тіпати,бо вся біль виходила на зовні,немов проснувся вулкан у середині,який прагнув висвободіти лаву на землю,щоб потім на деякий час знову відступити.Але це було дуже складно,тримати себе у спокої,коли все у середині рвало та різало серце та душу,немов ціла картина її життя розбилася на шматочки окремих частинок мозаїки,ну поряд не було тієї людини,яка змогла би зібрати їх до купи,та подарувати зцілення.
Дівчина почала часто згадувати брата,що він би сказав в такому випадку,якщо би зараз вона йому подзвонила би,та почала б розповідати що зараз з нею коїться,та вона не хотіла цього робити,бо знала,що в її брата теж багато проблем своїх,а тут би ще вона почала би навантажувати собою.З самого народження вона відчувала що ні хто так не цінував її,як рідний брат, котрий живе далеко від неї,но намагається знайти час та гідні слова підтримки. З ним вона може не приховувати свої почуття,та показувати щиро те,що накопичилося в неї на серці,знаючи що він все зрозуміє в пів слова. Бо саме брат з самого її народження почав виховувати,піклуючись завжди про неї,та міг в будь який час прийти на допомогу.Брат був завжди для неї опорою та захистом,бо вони з малку були обидва стомлені своїм життям,разом намагалися виходити з тяжкого положення,які траплялися в їхньому житті.
Брат її давно навчив,що які б труднощі не були на її життєвому шляху, треба бути міцнішою,так  це боляче,але треба все переварити у своїх думках,та з кожним таким моментом,,вона стане більш сильнішою. Незламно триматися на ногах, вдихаючи свіже повітря,та насолоджуватися своїм життям! Так вона багато падала раніше,но теперь настав час,встати,підняти свою голову ,та йти далі до своїх мрій та бажань.
Трішки заспокоївшись, дивлячись у вікно,вона поступово заспокоїлась. Думки про брата допомагали їй в цьому. Вона знала що брат би підтримав її будь він поряд. Але насправді,його дуже не вистачало,но вона знала що хоч одна людина розуміє її у цьому житті.
Тепер в її житті з'явився новий девіз: "Я незламна! Я пережила дуже багато жахливих моментів у житті,що тепер я витримаю усе,що зустрінеться на моєму шляху! Та зможу дати відсіч тому,що підкине доля!" І такі думки змушували дівчину за весь час посміхнутися. Але посмішка стала куди більшою та радісною,коли її думки та спогади відволік телефонний дзвінок. Вона побачила одно слово на телефоні,який дзвонив"Брат".Дівчина підняла слухавку,намагаючись стримати свої емоції,щоб не було чутно в якому стані вона зараз знаходиться. Зібравшись з думками,вона відповіла брату:
-Привіт Дмитро! А я тільки про тебе згадувала,та хотіла тебе набрати,але ти мене випередив!-с тремтінням у голосі казала дівчина братові.
-Привіт Оленка! Та щось мене так підштовхнуло тобі подзвонити. Хотів спитати ся як ти там? Як справи? Та чи все добре?-якимось тривожним голосом говорив Дмитро.
Оленка мовчки слухала,не знаючи що відповісти. Вона була в шоці,що тільки вона подумала про свого брата,він немов відчув на відстані та сам набрав. Олена знала,що так довго тримати себе не вийде,в брат всеодно здогадається по її голосу,що в неї щось сталося,тому відразу відповіла:
-Та все начебто добре в мене! Відпрацювала на роботі,пришла до дому,поробила домашні справи,а тепер ось сиджу в кімнаті намагаюся відпочити..-ледве стримуючи тремтіння у голосі казала Оленка.
-Ой щось мені здається,що ти там зовсім не відпочиваєш! Та знаючи тебе дуже добре,в голос ти так приховувати і не навчилася добре,то давай розповідай все на чистоту,та не думай що зможеш приховати від мене щось!-підозріло та наполегливо  почав говорити Дмитро.
Оленка слухала свого брата,та думки були зовсім іншими. Но розуміння того,що саме з братом вона може бути відвертою,змусило її заспокоїтися та перевести дух. Знаючи що йому все можна розповісти,становиться легше на душі,немов тягар хтось зняв,щоб полегшити життя. Та вже спокійним голосом,вона почала розповідати все що хотіла:
-Та що тут розповідати! Прийшла додому,поки робила справи,тут ще проблеми знайшлися,я остаточно розійшлися з хлопцем,бо відстань це не про нас.А мене це зачепило дуже,та я від нервів пішла до кімнати,а тут само по собі спогади про минуле нагадали...так ось і в думках сиділа,в сльози почали самі по собі текти. А потім ще рідні почали свой скандали,та добили мене своїми звинуваченнями,що я виглядаю не так,та їм соромно за мене,бо їх усі знайомі бачать мене,та кажуть в голос своєї враження. Знаєш мені думка така спала у голові,про те що я пережила,можна писати книжку!- казала с захоплення Оленка,але голос був змучений.
Вона почула як брат про себе лайнувся,коли почув сказане,та було помітно по мовчазному тону,що брат підбирає слова,щоб сказати на це. Дмитро мовчав,та було чутно,як він переводить дихання своє,він завжди так робить,коли хоче щось сказати дуже серйозне. А Оленка чекала,не знаючи що можна очікувати від брата,коли він становиться в не захваті! Нарешті він заговорив спокійними та трохи ображеним голосом:
-Блін чесно кажучи я такого і чекав! Ну тут по-перше не здивований що наші рідні знов не дають про дихнути,це для них як сенс життя,не зробити боляче, значить день пропав! Не звертай на них уваги,ми ж не один день знаємо які вони! А щодо до розставання,то я ще давно думав що до цього дійде,бо так спостерігав за вами,та зробив певні висновки. По-перше,ви би не змогли так довго без тілесного контакту,там обіймів,та таке враження що це і не треба було вже нікому. По-друге,у вас були різні пріоритети у житті,ти хотіла міцних відносин,в він і сам не знає чого він від життя хоче. Просто різні цілі та різне бачення цієї ситуації. А ще просто ти боялася втратити ці відносини,бо скільки ти про це казала,в він таке враження що просто було байдуже, будуть вони у вас чи ні. Та і зі сторони рідних це може бути причиною,бо дорослі теж можуть тиснути.
Я тобі вже казав і зараз буду казати! Тобі треба знайти щось або когось де ти зможеш забути про минуле,та почнеш жити справжнім! Сама ж знаєш що для інших відстань як і для мене не матиме значення,якщо знайдеться справжня людина,то бажання бути з тобою буде найбільше важніше ніж ця відстань та те що там рідні кажуть та знайомі! Спробуй в інтернеті посидіти,може знайдеш собі когось,бо спілкування це справді цікаво!-Дмитро казав ці слова спокійно,але відчувалося що саме цього він сам прагнув для сестри.
Слова брата вразили Оленку,вона не очікувала,що саме ці слова зможуть так вплинути на неї! Стан став набагато кращім,нервовий стан змінився знов на мрійливий,в уява почала малювати картини,як це буде виглядати зі сторони,коли вона почне робити те,що давно пропонує для неї брат,бо він справді знає що її необхідно! Вже веселим голосом ,вона відповіла брату:
.-Я не здивована Дмитро,що ти зміг мене тільки однією фразою заспокоїти! Мені тепер дуже легко,та тепер сама собі вже почала уявляти,а якщо я і справді знайду собі такого хлопця,який зможе зцілити мене від минулого,та буде підтримкою в тому,коли мені буде погано! Бо це моя мрія знайти для себе справжнього чоловіка,який буде відверто та щиро кохати мене не дивлячись ні на що!-казала Оленка брату,почувши як брат вже на веселий ноті і сам замислився над цім! Бо у відповідь вона почула:
-Знаєш я вважаю що справжні люди, навіть якщо вони знайомляться в інтернеті,то по їх розмовам,можна одразу зрозуміти,які вони насправді в житті! А відстань,це зовсім не проблема,якщо буде бажання бути разом не тільки на словах,а те що людина буде робити все що від неї залежить,щоб ця зустріч відбулася!
Оленка слухала,та серце її завмирало,бо ці слова брата настільки запевнили її,що все можливе,що вона зможе знайти та здійснити свою мрію,а саме знайти справжнє кохання,яке було б на все життя. Де вже не буде болю на душі,де один буде чекати одного,щоб насолодитися почуттями впевненості у майбутньому. 
Трішки ще поговоривши з братом,обидва помітили як швидко пролетіли години. З братом завжди було так,вони не помічали як летить час,коли вони ось так спокійно розмовляли,ділилися усім що з ними відбувалося.Побажав один одному на добраніч,Оленка лягла вже спати,та слова брата дуже добре вертілися в голові,що вона сама не знаючи як,зловила себе на думці,що треба так і зробити. Та заснула неймовірним і спокійним сновидінням.
Дуже слова брата не давали Олені спокою,вона не могла зібрати думки до купи,після того розставання вона навіть не могла думати,але щоб шукати когось в інтернеті,це було для неї чимось несподіваним. Вона навіть думала що це буде знову не серйозне та навіть даже трішки огидним,бо в інтернеті зовсім багато людей які вдягають маски,щоб добитися своїх поганих цілей. 
  Але Олена вже не захотіла спати,бо самотність,яке все частіше почало її накривати,знов взяло вверх. Вона почала уявляти все те,що можливо буде кохатися в інтернеті,коли вона зробить собі сторінку,та почне шукати собі нові знайомства,та може навіть знайде своє справжнє кохання.
Так заринувши у мрійливі думки, дівчина заплющила очі. Кольорові картинки почали приходити до неї на розум,кожна з них була романтична іншої,що можна було залишитись в такому стані,та не повертатися у цю жахливу реальність.
Олена вже мріяла,що вона ось ось може зустріти справжнього хлопця,який подарує ті щирі там відверті почуття,яких їй завжди бракувало. Де не буде жодного разу грати ту гидку роль відстань,бо вони навіть за кілометри зможуть відчувати один одного. Та вона усунула...