4. Вільний слот

Марта кинулася на прибиральника і вже в польоті зрозуміла, що це був план рівня “може, воно саме злякається”.

Воно не злякалося.

Maintenance Janitor підняв ключі.

Повітря перед ним відкрилося, як шафа.

Не метафорично.

Саме шафа: вузька, біла, без дверцят, із полицями, на яких лежали чужі руки, старі фотографії, дитячі рюкзаки, недопиті чашки, пластикові ключі від домофонів і одна жіноча туфля з відламаним каблуком.

Марта встигла подумати:

Якого біса туфля?

Потім шафа вдарила її в груди.

Не предметом.

Порожнечею.

Її відкинуло назад у двері власної квартири. Напис DELETED YESTERDAY спалахнув так яскраво, ніби радів можливості бути корисним.

Кнопка заверещала.

Марта впала на коліна, захлинулась повітрям і схопилася за груди. Серце билося. Значить, тіло ще не погодилося з документацією.

Добре.

Тіло сьогодні взагалі поводилося значно адекватніше за реальність.

Руки з відчинених дверей тяглися до неї.

Тонкі.

Сірі.

Деякі з обручками.

Деякі з манікюром.

Одна рука тримала ложку.

— Ні, — прохрипіла Марта. — От ложкою мене точно не забирати.

Вона активувала Frame Slip не думаючи.

Світ смикнувся.

Руки хапнули повітря там, де вона була пів секунди тому.

Марта опинилася за спиною Janitor.

Не зовсім за спиною.

Радше в його спині.

Її ліва рука провалилася в його тіло по лікоть.

Холод ударив до кісток.

Усередині Janitor не було органів. Там висіли коридори. Двері. Таблички. Короткі людські крики, запаковані в маленькі службові файли.

І ключ.

Великий.

Чорний.

З написом:

RESIDUAL ACCESS

Марта схопила його.

Janitor повернув голову на сто вісімдесят градусів.

Панель-обличчя засвітилася.

UNAUTHORIZED TOUCH

— Вибачте, — сказала Марта. — У мене сьогодні самообслуговування.

Вона смикнула ключ.

Janitor видав звук, який міг бути болем, системною помилкою або дуже поганим факсом.

Під’їзд тріснув.

Сходи стали на місце.

Двері захлопнулися.

Руки зникли.

Кнопка вкусила Janitor за шнур, що волочився з-під його плаща. Цього разу зуби не пройшли крізь. Вони зачепилися.

Такса смикнула.

Janitor перекосило.

Марта смикнула ключ ще раз.

Ключ вирвався.

І разом із ним із Janitor висипалося щось схоже на купу старих домофонних брелоків.

Тільки кожен брелок кричав чужим голосом.

— Мамо!

— Я тут!

— Відчиніть!

— Це моя квартира!

— Я не підписував!

Марта завмерла.

На секунду.

Це була помилка.

Janitor ударив її рукою в обличчя.

Світ засвітився білим, потім зеленим, потім брудно-рожевим, як стіна в старій шкільній їдальні. Марта впала на спину, вкусила язик і відчула смак крові.

Справжньої.

Дуже неігрової.

Перед очима вискочило:

DAMAGE RECEIVED

STABILITY -4%

Нижче:

REALITY ANCHOR: WEAKENING

— Та знаю я, — сказала Марта підлозі. — Ти теж не подарунок.

Janitor нахилився над нею.

Ключі на його шиї дзенькнули.

На панелі з’явилося:

REMOVAL IN PROGRESS

Марта підняла чорний ключ.

Не знала, що з ним робити.

Тому вдарила.

Ключ увійшов у білу панель на обличчі Janitor.

Як у замок.

Повернувся сам.

Клац.

Maintenance Janitor застиг.

Панель згасла.

Потім засвітилася знову.

FUNCTION OVERRIDE