Розділ п'ятдесят перший

Все зводилось до цього.

Клинки співали у повітрі,

закляття тріщали між вибухами.

Серце билося, як барабан війни.

Або вана переможе, або світ забудуть.

Магія зірвалася, немов голодний звір. На Ліроя неслися два потоки магії – вогонь і вода. Вони разом сплелися і потужною хвилею вдарили в... 

Дідько!

А він сильний темний. Виставив навколо себе стіну з темряви. Розвіяв темряву і руками махає. Він що, зовсім здурів? Ні, все нормально, просто вказівки дає своїм пішакам. Частина магів відокремилися і кинулися захищати розриви. 

Ми атакували Ліроя з усіх боків, але безрезультатно. Наша магія розбивалася об його темряву. Зате в нього не було можливості нас атакувати. 

Бет почала диміти від надлишку темної магії, погано контролювала її. Лео зреагував на випередження. Огорнув її собою і ввібрав надлишок. 

– Подруго, відпочинь, ми поки що самі виснажимо його, – сказала їй. 

Ми продовжували атакувати темного. До нас приєдналися Бен і Джон, але все було марно. Цей гад закрився неприступною пеленою темряви і через якийсь час почав реготати. 

– Які ви жалюгідні! Тіано, дитинко, у тебе така вогняна сила. Ти повна дурепа! Ми могли об’єднатися і керувати світом. Тобі лише треба було відмовитися від води, вона тебе обмежує. Ми могли провести стільки часу в прекрасному світі без магів вогню! 

Вода... Об’єднатися... Вогонь... Провести... 

Якась думка промайнула в моїй голові, але я не могла сформувати її до кінця. Відволікало марення божевільного темного. 

Зосередилася, за інерцією запускала бойові сфери в Ліроя. 

Є, придумала!

Вода – провідник! Ідея, звісно, утопічна, але інших варіантів у нас немає. Я почала підготовку з роздачі вказівок. 

– Лео, терміново знайди мені лук і хоч одну стрілу! 

– Що ти задумала? – Сем, не дивлячись, хльостав батогом і відволікав увагу Дерека.

– Я поки що не впевнена, але, сподіваюся, все вийде. Хлопці, давайте без зайвих запитань. Пояснюватиму по ходу. 

Подивилася на батьків, тато перев’язував мамі рану. Накинула щит на маму, свій, подвійний. 

– Мамо, відпочинь поки що. Тату, йди-но сюди! Бет, ти як? Прийшла до тями, контролюєш темну магію? 

Вона кивнула і підійшла ближче. 

– Лео, ти ще тут? – гримнула на духа.

– Мені ж цікаво, що ти задумала!

– Рідненький, я тобі обіцяю, що не здохну сьогодні й обов’язково тобі все з подробицями розповім потім. Зараз знайди мені лук і стрілу і ще Ската, хоч за вухо, але притягни його сюди. 

– Моя школа! – задоволено посміхнувся дух і помчав виконувати доручення. 

– Джоне, – звернулась до повітряника, – твоє завдання – створити повітряний батіг, який під час зіткнення огорне з голови до ніг і міцно триматиметься. Бене, з тебе сітка з води. Аннабет, потренуйся з Джоном, запусти темну магію по його батогу. Тату, у тебе найскладніше завдання. Потрібно направити потоком повітря мою стрілу точно в плече Ліроя. 

У цей момент з’явився Лео, який буквально за вухо притягнув Ската. Цей хлопець унікальний тим, що вільно володіє блискавкою, і електричний заряд, який вона виробляє, нам необхідно пустити по водній сітці Бена. 

Завдання окреслила, усі зі стурбованими обличчями міркували, як це здійснити. 

– Скате, дякую за допомогу. Ти впораєшся?

– Ображаєш, Фаталь, – він ворухнув пальцями, між якими проскочив розряд. 

Хвалько! Хлопці, що з них узяти? 

Взяла в духа лук, стрілу. Ну що ж, пресвітла, допоможи. У наконечник стріли направила свою магію води, скомандувала по черзі направляти магію всім учасникам групи. 

– Семе, твоє завдання – відволікти Ліроя. Виведи його, як ти вмієш. Мені треба, щоб він на кілька секунд прибрав темряву. Решта – відпускаєте потоки, коли я скажу. Нам необхідно його оглушити і скувати, але не вбити. Зрозуміло? – усі кивнули. – Тоді за справу. 

Стріла заряджена, лук напоготові, тятива натягнута, я чую, як вона співає. Обожнюю цей звук, він так заспокоює. Коли все закінчиться, приїду додому і цілий день проведу на стрільбищі. 

– Орінські? 

– Тільки не злись. Так треба, – підморгнув мені Сем. 

Що? До чого це він? Відповідь я отримала за секунду, коли цей гад відкрив рота. Мало не проґавила момент для пострілу. 

– Гей, ти, темне непорозуміння! Запитання в мене є. Ти казав, що по дівчатах. А як так вийшло, що твоя дівчина пів року з тобою за ручку ходила, а опинилася в моєму ліжку незайманою?

Темрява перед Ліроєм розвіялася за секунду, у мене здригнулася рука, але стрілу я випустила. Дякую татові, його магія направила стрілу точно в ціль. Темний нічого не встиг сказати. Спочатку скривився від болю, потім його обплутав батіг із повітря, підкріплений темною магією, накрила сітка з розрядами струму, що зреагувала на дотик, і розряди пройшлися по всьому тілу Ліроя. Він станцював невідомий ритуальний танець, смішно соваючи ногами, відключився і звалився на землю. 

Не поспішаючи, підійшла, перевірила пульс. Живий. 

– Скате, ще трохи шарахни його і все, відпускайте. 

Скат із радістю виконав, темного дещо потрусило, і він затих на землі. Ще раз переконалася, що він живий. Усі, крім мене, відпустили магію. Я подивилася на Орінські поглядом, що не обіцяв нічого доброго. 

– Зате швидко спрацювало, – усміхався він.

– Відмінно спрацьовано! Молодець, Тіано, пишаюся тобою, дівчинко! – Лео пританцьовував від радості. – Сер Фаталь, у вашої доньки огидний смак на чоловіків. Заберіть її додому і проведіть виховну бесіду. Один темний ледь усіх не угробив, другий бабій... 

– Лео, стули пельку! – хором видали всі. 

Я продовжувала утримувати магією Ліроя, озирнулася, розриви ще відкриті, бій зі зрадниками триває. Підняла другу руку, випустила стовп іскор у небо, привертаючи до себе увагу. Маги поступово зупинилися і звернули погляд на мене. 

– Тату, допоможи посилити звук, щоб усі почули. 

Стала рівніше, щоб виглядати трохи вищою.