Розділ п'ятидесятий

Сили прорвались крізь темряву не лише в ній, а в кожному, хто вірив.

Вони всі – іскри однієї бурі.

Темний маг очікував героїню, а отримав – армію світла.

– Орінські, якщо ти назвав Фаталь коханою, - подав голос Бен, – можна вже перестати вдавати, що ненавиджу її? Мені кортить з нею поспілкуватися і повправлятися в магії.

Від такої заяви я мало у воду не впала. Штовхнула Орінські ногою. 

– Ай! Кохана, можеш не повторюватися, я знаю, що я скотина! Обіцяю, якщо сьогодні виживемо, то мораторій на спілкування буде знято. А ти – смертник, – тицьнув пальцем у Бена, – не смій переходити межі дозволеного! 

Бен підняв обидві руки, мовляв, здаюся і трохи відсунувся від Сема. 

– Обіцяю, якщо виживемо, я тобі все життя буду згадувати і нарікати на те, чого ти мене позбавив. Найближчі три роки будеш вимолювати прощення.

Я говорила і поступово опускалася до його обличчя. Наприкінці фрази залишила легкий поцілунок на кінчику його носа і гордо піднялася. 

– Досить валятися, ми майже на місці, – берег був зовсім поруч.

– Ти мене кохаєш! 

Не запитання, а твердження із задоволеною посмішкою. 

– На превеликий жаль, так!

Сказала правду, що вже приховувати. Усім і так зрозуміло. Може, це останній момент у нашому житті для зізнання. 

– Мене зараз знудить від ваших зізнань!

– Лео, заткнися! – подруга вкотре заткнула свого фамільяра. – Багаторічний роман іде до свого логічного завершення у нас на очах, а ти все псуєш. 

– Це твій багаторічний роман іде до логічного завершення, а їм, – він тицьнув пальцем у наш бік, – ще потрібно знешкодити колишнього і позбутися писклявої нареченої. А, так, ще татусеві мізки вправити. Ти подивися на нього, Тіана наша йому не подобається! Сноб махровий! 

Я й забула, що в нас ще татусь. Подивилася на Сема, він уже стояв рівно на ногах. Зловив мій погляд, присів поруч і обійняв за плечі однією рукою. Тихо на вушко прошепотів, що любить і все владнає. 

Дивна ми парочка. Усе в нас неправильно, непослідовно, імпульсивно. Воістину кажуть: від ненависті до любові... 

Ми вийшли на берег, а там на нас чекали мої сфери з ворогами. Я перевірила на міцність, додала магії для надійності і не втрималася, на кілька градусів підвищила температуру для Маріти, Арінаеля і Конрайда. Дуже зла на них! Махнула рукою і навколо виросла вогняна клітка. 

– Я дивлюся, Маріта вилікувала тебе, Арінаелю, – звернулася до колишнього друга. 

– Про що ти? – не зрозумів він. 

– Непереносимість моєї магії вогню, – вказала на сферу. 

– З чого ти взяла?

– Ти ще не здох! – злобно гаркнула йому і попрямувала до арени. 

Усі рушили за мною. На шляху нам трапилися два розриви, але звичайні, дрібні. 

Ми з Дарком швидко їх залатали. Вони були порожні, нових демонів звідти не вилізло. Певно, всі, хто мав би, вже вийшли і зараз жеруть моїх співвітчизників. 

На арену ми буквально ввалилися крізь натовп магів, які б’ються, останків демонів і поранених магів, навколо яких носилися відьми і цілителі. 

Знаєте, що таке хаос? Біль, страх, відчай? Це все було тут і зараз. Емоції потужною хвилею вдарили по моїх нервах. Хвилину я стояла, безпорадно озираючись. Сем узяв мою долоню і трохи стиснув, приводячи до тями. В іншій руці він уже тримав батіг. 

– Покажемо їм, хто тут головний? – підморгнув мені коханий. 

Звичайно, покажемо! Це наш світ і нам вирішувати, хто тут головний! 

Багато поранених магів, чимало б’ються вже з останніх сил. Достобіса демонів, кілька розривів, з яких продовжують прибувати нові потвори. Я знайшла поглядом батьків. 

Моя мама, маленька худенька жінка, відважно билася з трьома демонами. Щедро поливала їх водою, запускала в них крижані стріли, закручувала у вири. Тато, спиною до дружини, так само відважно бився. Ловив повітряним ласо демонів і прикладав їх об землю кілька разів, доки ті не втрачали свідомість, та добивав мечем. 

Усі маги прикривалися щитами. У кожної стихії свій колір. Приголомшливе видовище! Найбільше було вогняних відтінків. Це закономірно, турнір вогневиків, відповідно, магів вогню найбільше. Досить витати в хмарах, час діяти. 

Закликала батіг і накинула на всю нашу компанію щити-кокони. Вирішила відразу подвійні для надійності. Меч у мене відібрали напевно ще на острові, лук і стріли не добути, залишається тільки батіг і моя нова сильна магія, інтуїтивна. 

– Лео, охороняй Бет! Вона витратила всі свої зілля. Бет, тримайся поруч, подруго. Хлопці, вдалого полювання! Побачите Ліроя, свистіть. Дарку, збирай своїх і намагайтеся закрити хоч один розрив, – вогневик, мов головнокомандувач, роздавав вказівки. 

– Орінські, досить командувати! Я тебе здивую, у мене є другий дар, який я навчилася контролювати, – подруга зухвало дивилась на Сема. 

Дарк поцілував Бет, сказав “люблю” і помчав до своїх одноплемінників. Бет розвернулася до демона, що біжав на неї, підступно посміхнулася, підняла руку, видихнула і з її пальців заструменів чорний дим. Контрольованим, чітким, спрямованим потоком мчав назустріч  нижчому. Демон у стрибку зіткнувся з магією подруги й розсипався попелом. Бет задоволено подивилася на Сема.  

– Добре, беру свої слова назад, ти – молодець! Лео, не охороняй її, сама впорається. 

Я спалахнула вогнем. Це мені більше не завдавало дискомфорту. Поруч заіскрився, а потім і загорівся Орінські. Ми, немов два смолоскипи, палали серед натовпу. Сем підняв свій меч, який теж переливався усіма барвами вогню. 

– Воу! Кохана, ти зробила мене сильнішим, дякую! Пішли шукати Ліроя? 

Я кивнула і ми кинулися в бій. Сем ловив демонів батогом, рубав мечем. Бет перетворювала на попіл своєю магією. Я била батогом, нагрівала потік води і ним поливала демонів. Ми пробиралися крізь натовп, знищували потвор, а вони все не закінчувалися. У чому справа? Звідки їх стільки? 

Підняла голову і побачила, як у дальньому кінці арени Лірой відкриває нові розриви. Треба швидше до нього дістатися і знешкодити.