Розділ сорок дев'ятий

Тріщина у світі затягнулась світлом

Те, що мало поглинути все, зникло.

І разом із темрявою – страх.

Магія води відгукнулася, забурлила всередині мене, немов вона чекала цього моменту все моє життя. Я направила руку на вогонь у чаші, і вода хлинула потужним потоком. За кілька хвилин я зрозуміла, що цього замало. 

– Кохана, – обережно покликав мене Сем, – мені здається, треба одночасно ще й вбирати вогонь. Боюся, тобі не вистачить сил на це. Давай я спробую? 

– Тобі може не вистачити сил і ти буквально згориш, – відповіла йому напруженим голосом. 

– Потім загасиш мене або магією, або сльозами, – пожартував, але якось нервово. – Давай, немає часу на сперечання. 

Він має рацію, часу немає. Однією рукою продовжувала поливати вогонь, другою – спрямувала вогонь із чаші на Орінські. Магія розбилася перед обличчям Сема, немов об невидиму перешкоду. 

Досить!

Я – маг вогню!

Це моя магія і повинна мені підкорятися! Ще раз направила вогонь на Сема, і він підкорився, почав вбиратися. 

Не знаю, скільки це тривало, за відчуттями – цілу вічність. У якийсь момент обличчя Сема спотворила хвороблива гримаса. До цього він стояв рівно, розкинувши руки в боки і йому в груди, в районі сонячного сплетення, рівномірно входив потік моєї магії. 

З куточка його рота потекла тонка цівка крові, він опустився на одне коліно. Минуло ще трохи часу, вогонь майже згас. Орінські вигнувся дугою вперед, мені здалося, що в нього зараз хребет переломиться. 

– Не смій зупинятися! – крізь стиснуті зуби гаркнув він. 

Наші кулони в дії, я ще не оформила в голові думку, а він уже зрозумів. 

Богине, допоможи, не дай йому померти! Останній ривок, останні іскри вогню. Чаша тріснула й обсипалася крихтою, розрив із приголомшливим звуком зник, Орінські, непритомний, впав на землю. Я теж упала на коліна, з тривогою дивилася на нього і боялася перевірити, живий він чи ні. 

Аннабет, дякую їй, спочатку підбігла до Сема, перевірила пульс. 

– Він живий! Непритомний і дуже гарячий, але пульс сильний. 

– Та живий твій недопалок, що з ним станеться? – Лео не втримався від коментарів. – Ворушіться, ледачі дупи! Там, на арені, ваші батьки і демонова купа магів. А ще темного ловити! 

Я підійшла до місця, де закрився розрив. Доторкнулася до повітря, воно пружинило. Ненадійно закрився, незвично. Повела руками вздовж розриву, довірилася інстинктам, магія все зробила сама. 

Заструменіла з обох рук подвійним потоком. Виглядало дуже красиво, але й діяло ефективно. Розрив зшивався, стягувався. Мабуть, ця чаша допомогла створити дуже глибокий розрив, раніше такого ми не бачили. 

– Хлопці, – покликала магів, треба запам’ятати їхні імена, потім віддячити, – ви відправили сфери на той берег? 

Вони дружно кивнули і пішли піднімати Орінські. Він ще не отямився, але хлопці міцні, підхопили його під руки і потягнули до берега. Я ще раз обмацала місце розриву і пішла наздоганяти всіх. 

На березі дещо затрималися. Хлопці розтратили сили і не могли створити нормальний пліт на всіх. 

Моя черга рятувати їх. Махнула рукою, ворухнула пальцями. З піску на березі за допомогою води і вогню створила кілька лавочок. Ми всі втомилися, пливти не далеко, але відпочити трохи встигнемо. Провела руками по воді, і з неї створила місткий човен. Закинули лавочки й самі вмостилися. Опустила руку у воду, пустила магію по венах, човен почав рухатися. 

– Бет, у чому справа? Ти чому на мене косишся весь час? – не витримала я цих мовчазних тортур. 

– Я так пишаюся тобою, подруго! Ти така сильна і смілива! І я така зла на Ліроя! Богине, яка я дурепа! Так ним захоплювалася, а він гадом виявився. Ще мене мучить питання, – вона трохи зам’ялася. – Ти знову з Орінські? Адже він заручений? 

– Це ненадовго, – хрипло відповів Сем, який щойно прокинувся. – Уммм, кохана, а ти сильніша, ніж я думав. Трохи прикро. Ми що, пливемо? Я думав ти знову сушити водойму візьмешся. Джоне, тобі вистачить сил нас довезти? 

– Це не я! Твоя кохана, очманіти, яка сильна! – Джон із захопленням і легкою заздрістю дивився на мене. 

Мені навіть трохи ніяково стало. Колись я мріяла, щоб на мене так дивилися інші маги. Здається, момент настав, але до цього ще треба звикнути.