Розділ сорок сьомий

Її викрали.

Темрява наступає.

Операція спасіння – зараз або ніколи.

Тіана

Я ковтала сльози і продовжувала живити вогонь. Коханого я вже втратила. У мене залишилися тільки батьки та подруга. Треба їх уберегти. Сподіваюся, Бет буде в безпеці. Дарк – сильний маг, він зможе її захистити і Лео допоможе. 

Розрив навпроти чаші розростався, але з нього не поспішали з’являтися демони. У чому проблема? Ми звикли, що нижчі світи кишать тварюками, не обдарованими розумом. Вони, як звірі, вилазять через розрив і відразу нападають. 

Поки розмірковувала про це, відчула дивне тепло всередині. Так буває, коли згадуєш особливі моменти життя, приємні спогади гріють душу. Дивно, це не мої відчуття, а таке може бути тільки... 

Не може бути! Його вбили, ось його тіло.  

Звідки?

Не встигла подумки закінчити запитання, мене затопило почуття пристрасті, збудження і насолоди. Пережиті почуття в момент нашої близькості. 

Я повільно обвела поглядом приміщення, вдаючи, що просто оглядаюся. В одному з проходів з’явилися Маріта, Конрайд і Даніель. Маріта незвично зла. Відвела в бік Дерека і щось почала нервово пояснювати. Даніель привітно махнув мені. Він серйозно думає, що я тут з власної волі? Ідіот! 

З-за однієї стіни з’явилася маленька іскра і тут же згасла. 

Він тут, він живий!

Тільки не посміхатися. Нехай думають, що я вбита горем. Зосередилася і послала все своє почуття полегшення в кулон. Ще чотири іскорки. Значить, він не один. Треба якось дати зрозуміти, що Арік нас зрадив. 

– Аріку, - звернулася до колишнього друга, – як ти в це вліз? Тебе Маріта підмовила? 

– Я тобі вже сказав – мені набридла влада вогневиків, і Маріта тут ні до чого, – злобно кинув ельф. 

– А той факт, що вона закохана в Дерека, а спить із тобою, тебе не хвилює? – вирішила “вкусити” його. 

– Мені начхати, – байдуже кинув Арік, але в голосі промайнула образа. 

– Дереку, ще довго? Я втрачаю сили, – у мене закінчується терпіння, а не сили.

– Прокляті демони! Чому я маю чекати? – психонув Дерек. 

– Може, ти помилився і дівчина недостатньо сильна або матерія порвалася не в тому місці? – запитала Маріта. 

Він різко розвернувся і, схопивши її за горло, трохи підняв над землею. Ніколи такого не бачила, у неї на обличчі читався не страх, а пристрасть. Пресвітла, вони всі тут психи. 

– Зараз! – крикнула я і впала на коліна. 

Мої рятівники атакували магією з усіх боків одночасно. 

Дарк підбіг до Аріка і, поки той був дезорієнтований, почав бити його власноруч. Виплескував усю злість від зради друга. Чудово, не доведеться робити це самій, але я потім, якщо виживу, із задоволенням пну його. 

Маріта полізла до кишені по свої зілля, але в мене є Аннабет. Моя подруга сильна і талановита, легко з нею впорається. 

– Лео, на тобі Марта! – скомандувала духу, коли побачила, як ця кішка готується напасти на подругу. 

– Кірі-кірі-кірі, йди сюди, кицю, – Лео почав глумитися. 

Я накинула на всіх щити, які одразу перетворилися на кокони, захищаючи моїх друзів з усіх боків. Треба підніматися і спробувати схопити Дерека. Ми не вбивці, його мають судити за законом і виносити вирок спеціальні люди. 

– Привіт, кохана! Дуже засмутилася через мою смерть? – улюблений голос пролунав над вухом і мене за талію привели у вертикальне положення. 

Поставив, розвернув до себе обличчям і обійняв. Я обняла у відповідь і відразу так добре стало. Усе навколо руйнується, а нам добре. Знайшли ми, звісно, час для обіймашок. 

– Привіт, зраднику! – глухо проговорила йому в кофту.