Розділ тридцять третій

Час з нею – не тиша, але й не буря.

Перед усіма винна. Кожен від мене щось хоче. Я думала, цей рік буде легким, а вийшло навпаки. Він найскладніший. Я абсолютно заплуталася в собі. Мені потрібно поговорити з кимось. Піду вечеряти і знайду професорку Венську. Домовлюся про зустріч на завтра. 

Спустилася до їдальні у пошуках компанії та солодощів. Їсти не хотілося, але від десерту, а краще подвійного, не відмовлюся. Дивно, але за нашим столиком самотньо сидів Арік. 

– Привіт, а де всі?

– Привіт, Ті. Усі мене кинули. Дерек хвилин двадцять тому, як ужалений, помчав додому. Аннабет із Дарком вечеряють у нас у кімнаті. Маріта мене виставила. У неї якийсь важливий проєкт. Та й із сексом облом на найближчий час, у неї жіночі дні, – він мляво ковиряв свою вечерю. 

– Фу! Аріку, багато зайвої інформації. Ти – мій друг і я тебе люблю, але не хочу знати графік ваших сексуальних зустрічей. 

– Та годі тобі! Я от не проти послухати про ваші зустрічі з Дереком, – друг посміхнувся та пограв бровами.

– Не дочекаєшся! – пирхнула я. 

До речі, про Дерека. Треба з ним щось робити. Останнім часом я більше у стосунках з Орінські, а не з ним. Хоча про що це я? Які в нас можуть бути стосунки? Обманювати себе тільки не треба.

– Підеш завтра зі мною до Маріти? У тебе буде чудова можливість розважитися. Ти ж знаєш, яка нестримна енергетика у цієї дівчини, – запитав друг після того, як ми скуштували десерти.

– Добре, піду. Ми давно не бачилися, буде весело. 

Прекрасний день для прогулянки пішки. Погода радує сонцем і теплим вітерцем. Ми прогулялися містом, зайшли в кілька торгових крамниць. Мені потрібно було купити дрібниці для занять і нові рукавички для тренувань із мечем. 

У сувенірній крамниці я помітила дуже цікавий кулон зі срібла з чорнінням. Круглої форми. За контуром немов батіг із металу. У центрі кабошон зі скла, всередині якого наче танцює полум’я. Дуже майстерно відлите скло, грані створюють ілюзію полум’я. Не знаю, навіщо, але я купила його. 

Такі прикраси я не ношу. У комплекті йшов каучуковий шнурок. Це дуже нежіночно, але я просто очей не могла відвести від кулона. Покладу в кімнаті і буду милуватися. 

До Маріти прийшли ближче до обіду. Їжу ми взяли з собою. Це дуже слушно, бо прогулянка сприяє підвищенню апетиту. 

– Привіт, друзі! Які ви молодці, що захопили їжу. – Маріта обійняла мене, підставила губи для поцілунку Аріку, забрала пакунки з їжею і сервірувала стіл для обіду.  

Усе це зайняло не більше п’яти хвилин. У мене голова паморочиться від цієї особи. Вона коли-небудь втомлюється? Ми їли, обговорювали останні новини. Я розповідала про свої пригоди з професором Конрайдом. Сміялися друзі багато та голосно. Зараз мені теж смішно, але на тренуванні було не дуже. 

– У мене є пропозиція, – Маріта схопилася, вибігла в сусідню кімнату, за двадцять секунд повернулася і показала дві пластини.

– Що це? – я й справді не знаю, що це. 

– Ото ти недоуч, – потішалася відьма. – Це артефакти з навчальними ілюзіями демонів. Давайте розважимося! Мені потрібно випробувати нові зілля. Тіано, будь ласка, покажи як вогневики розправляються з демонами. Ти в мене перша подруга – маг вогню. Вони здебільшого всі зарозумілі засранці і з відьмами не дружать. 

– Добре, покажу, тільки потрібен полігон або поле. У будинку це небезпечно. Я можу або спалити, або затопити тут усе. 

Маріта зібрала артефакти і свої пляшечки з зіллям, махнула нам рукою, щоб ішли за нею, і помчала. Ми з Аріком переглянулися, сміючись, кинулися її наздоганяти. Мчали у бік околиці міста кілька кварталів. Раз чи два я мало не вбилася на слизькій доріжці. Довелося топити лід магією на бігу. 

Дісталися поля в кінці вулиці. Посміялися і пішли ближче до його середини, щоб не нашкодити місцевим своїми експериментами. Маріта дістала артефакт і випустила ілюзію. Перший демон був мій. Це я зрозуміла з крику Маріти: 

– Тіано, цей красень твій! Давай, порви його на шмаття! 

Я підняла руку і закликала батіг. Другою рукою створила палаючу сферу.

– Ти бачив, як вона? – почула захоплення Маріти. 

Повернула голову і побачила, як точно копіює мої дії відьма. Перевела увагу на демона, запустила сферу. Влучила, демон завив. Хльоснула батогом, влучила йому по нозі. Трохи перемістилася і знову хльоснула батогом. Він обвив його руку. Створила ще одну сферу, запустила в демона і смикнула батіг на себе. 

Демон почав завалюватися, і сфера влучила йому в шию. Я посилила вогонь потоком магії, і демон відправився на вічний сон. 

Весь цей час я спостерігала за друзями. Маріта кривлялася, копіюючи мої рухи й міміку. Арік сміявся від душі. Демон переможений, настрій чудовий. 

– Маріто, тепер ти, – Арік підштовхнув подругу. 

Відьма випустила ілюзію. Демон величезний, червоний, з шипами на голові, подвійний язик періодично показується з пащі. Тіло вкрите короткою шерстю, хвіст із гострим наконечником. Стоїть, гарчить, слиною капає. Страшенно жахливий. Нам варто було його злякатися, напевно. 

Маріта дістала одне зілля, жбурнула в демона. Той чхнув, хрюкнув і побіг на відьму. Вона жбурнула друге зілля. Він спіймав пляшечку, розчавив з виглядом переможця і завив. Шкіра на руці почала плавитися і відпадати шматками. 

Демон сказився від болю і кинувся на Маріту з максимальною швидкістю. Відьма жбурнула останню пляшечку, але промахнулася. Кинулася навтьоки. 

– Ті, допомагай! – крикнув Арік, накидаючи аркан на демона. 

Потягнулася до магії, але відгукнулася тільки вода. 

Ну як же так? І що я зроблю, як допоможу, якщо майже не вмію користуватися водою? Гаразд, зараз згадаю емоції. Згадала, знову кинуло в дрож, але сфера на руці красувалася щільна, бойова. 

Запустила демонові під ноги, він впав на коліна. Почав швидко підніматися. Арік тримав ласо. Я потягнулася до вогню, він відповів, хвала богині. Я накинула щити на друзів, створила сфери вогняну і водну, запустила їх разом, потоком магії вогню посилила, і демон впокоївся.