Розділ двадцять восьмий

Ну що ж, як для катастрофи – вийшло досить навчально.

– Професоре Конрайд? – здивувалася я. 

– Вибачте, що завадив настільки інтимному моменту. Леді Тіано, я думав, що ваш хлопець – Дерек Лірой. Хоча, яке мені діло до любовних інтриг... 

– Так і є, професоре, – жорстко обірвав його Орінські. – Ви не так зрозуміли ситуацію, а вже робите висновки. Я погано почуваюся. Тіана перевіряла, чи є в мене температура.

Отакої! Орінські злий і не на мене! Оце так дивина! Він захищає моє моральне обличчя. Не вірю власним вухам! Він назвав мене на ім’я! 

Якщо зараз станеться розрив матерії, то я не так сильно здивуюся. 

– Орінські, у тебе справді жар. Сходи до лікарів. Професоре Конрайд, я хотіла з вами обговорити, коли ми зможемо розпочати заняття. 

– Коли вам буде зручно, леді? Молодий чоловіче, судячи з вигляду, вам справді варто зайти до лікарів. Не буду вас затримувати. Тіано, ходімо до мене в кабінет і складемо розклад, – Конрайд намагався якнайшвидше втекти від тяжкого погляду Сема. 

Я пішла за професором, а Орінські залишився злісно пропалювати поглядом у мені дірку. І в чому знову моя провина? Як він мене бісить! 

Ми досить спокійно поговорили з Конрайдом, склали розклад занять. Сьогодні він мене не лякав своїм виглядом. Я залишила час для додаткових занять із професором Венською. Ще треба знайти час для тренувань з Орінські. Продайте мені хто-небудь кілька додаткових годин у добі. 

– Привіт, люба, – Дерек допоміг мені сісти за наш столик у їдальні.– Як відпочила? Мої бажання були почуті, і ти повернулася набагато раніше. 

– Привіт. Так, ти мав рацію, я знудилась, – усміхнулась йому. 

– Проведемо вечір разом? 

– Звичайно, чим займемося?

Займалися ми найзвичнішими справами, як для закоханих. Гуляли парком, аж поки геть не змерзли. Дерек усе дивувався, як я можу мерзнути зі своєю магією вогню. Потім сиділи в нього в кімнаті, обіймалися, і він читав мені кумедну історію про пригоди ельфа в північному королівстві. Розповідав про своє дитинство. 

Запитував про моє дитинство. Цікавився дрібницями, які зазвичай пари знають одне про одного: хобі, улюблений колір, напій, солодощі, роман, пісня. 

За цей вечір ми пізнали одне одного краще, ніж за весь час знайомства. Дерек дуже милий, добрий, цікавий, красивий, але чому мене так тягне до іншого? 

Наступного дня в мене було призначено два заняття з професорами. Почну вивчати способи блокування своєї магії води. 

Встала раніше, зібралася, вдягнулася, як на бойове тренування, і вирушила на полігон. В одному з коридорів зустріла свого хлопця. Він вирішив подивитися, як проходитиме заняття. 

– Тіано, сьогодні я хотів би зрозуміти, на що реагує твоя магія води, – почав професор Конрайд. 

– Звичайно, професоре. Останнім часом вона дуже дивно поводиться. 

Конрайд без попередження жбурнув мені в обличчя вогняну кулю. Я швидко зреагувала, виставила щит, звичайнісінький, вогняний, без крапельки води. Потім мене поглинула земля й обвило коріння. Із цим я теж можу впоратися. 

Маги-стихійники – це не чаклуни. У нас магія всередині. Нам не обов’язково користуватися руками, щоб направити її. 

Я на вдиху підтягнула магію, а на видиху випустила жар у коріння і землю. Усе тіло випромінювало жар. Коріння обсипалося попелом, земля нагрілася і перетворилася на бруд. Я спокійно вибралася і обтрусила бруд із ноги з виглядом переможниці. 

Тільки зібралася висушити одяг, як мене здуло в буквальному сенсі. Напевно. я б добре приклалася головою об трибуни, якби тут не було Дерека. Я буквально зависла в повітрі, уникнувши удару. Лежала на хмарі з чорної магії. 

Зістрибнула на землю і зла, як демон, попрямувала до професора. Що він робить? Намагається мене вбити? Не дійшла. Земля під ногами різко перетворилася на місиво, і йти стало вкрай важко. 

Я кілька разів упала. Замурзалася страшенно, але то дрібниці. Я просто скаженіла. Підвестись на ноги не вдалося.Встала навколішки і зрозуміла, що під долонями збирається вода. Уся вода із землі навколо мене піднялася в повітря, і я спрямувала руку в бік професора. 

Недобре, звісно. калічити людей, особливо тих, які хочуть допомогти, але мене довели до сказу, тож вибачте, професоре Конрайд. Його змило потоком води. 

Простежила за польотом професора – гарно летить! Підвелася на ноги і збиралася йти в роздягальню. Досить на сьогодні, інакше я його вб’ю. 

За метр від себе відчула зміну простору. Повітря вібрувало, земля під ногами гула. Я обернулася до Дерека. Він зрозумів з мого переляканого погляду, що щось не так.Перестрибнув через огорожу і за кілька секунд був поруч. Відштовхнув убік і крикнув. 

– Біжи по підмогу! Ми з Конрайдом якийсь час протримаємося! 

Я щодуху побігла до будівлі, відчинила двері й на все горло закричала: 

– Розрив матерії на полігоні! Швидше, на допомогу! 

Рванула назад до Ліроя і заворожено зупинилася. Як працює його чорна магія – то напрочуд гарне видовище. Цікаво, якого рівня його сила? 

Він стояв навпроти розриву з опущеними по боках руками. Тільки долоні були розвернуті у напрямку дірки в матерії, що розросталася. Навколо його ніг по землі клубився чорний дим. 

Подивилася на його обличчя і помітила, що губи Ліроя ворушаться. Він беззвучно промовляв заклинання. 

З розриву почали з’являтися перші демони. Я закликала батіг і побігла їм назустріч. Двох вдалося заспокоїти дуже швидко. Третій вирішив побігати від мене. 

Я, як безголова, носилась за ним полігоном, намагаючись дістати батогом. По дорозі побачила нашу тренувальну зброю. 

– Зачекай секунду, – крикнула демону, – зараз повернуся і продовжимо забіг. 

Я побігла за своїм луком, меч мені ще не вдалося приручити. Демон навіть зупинився від такого нахабства. Запалила стрілу, натягнула тятиву і випустила в демона. Від першої він ухилився, але тут же друга влучила йому в ногу. Я додала магії, і демон відправився на вічний сон.