Розділ двадцять третій

Не всі питання створені для відповідей.

Семуель

Я метався кімнатою, як загнаний звір, кілька годин поспіль. Думки не давали зупинитися.Більше запитань, ніж відповідей.Як стався розрив? Хто винен? Чи всі студенти переживуть цю ніч? 

Найбільше цікавить, чому в мене відмовили гальма? Навіщо я поліз до Фаталь? 

Весь цей час тримав себе в руках.Нарощував ненависть, генерував пристрасть у злість. 

Що стало спусковим гачком?Те, що вона так погарнішала за це літо? Чи те, що цей блідий недоумок із нею поруч і може робити те, що мені заборонено? 

Грррр... Це нестерпно. Той клятий випадок на іспиті зламав мені плани на життя. 

Вона – нечистокровний маг вогню. Я не можу бути з нею. Ситуація змінюється щодня. Сьогодні я п’ятнадцятий претендент на трон, а завтра можу бути першим. Моя королева має бути з чистою магією. 

Я маю думати про майбутнє і пам’ятати, хто я. Мій вибір не приймуть ані, ані маги королівства, ані король. 

Королева – запорука продовження чистокровного роду. 

Я все це розумію і приймаю. Тоді якого демона не можу не думати про неї? Мене тягне, наче магнітом. Моя магія вогню, як цуценя, вимагає ласки від господині. Коли вона поруч, не можу тримати руки при собі.Треба обмежити спілкування з нею і триматися подалі. Демон! Сам же переконав цього старого маразматика, ректора, що нам необхідно тренуватися разом! Чим я думав? Ідіот! 

Права Фаталь, так мене називаючи. Як вона мене бісить! Ще й обжимається по кутах зі своїм блідим небіжчиком. 

Як тепер жити спокійно, коли я знаю її смак?

Тіана

– Фаталь, після сніданку зайди до ректора, – секретар звернувся до мене в коридорі.  

– Рональде, я не можу, у мене лекція.

– З приводу цієї лекції він і хоче поговорити, – в’їдливо закінчив секретар нашого жахливого ректора. 

– Зрозуміла, вже йду.

До ректора йшла, як на каторгу. І конвоїр позаду, і втекти не вийде. Як виправдовуватися буду, поки що не розуміла. 

– Сер, до вас студентка Тіана Фаталь, – доповів Рональд про моє прибуття. 

– Нехай проходить, – велично дозволив він.– Фаталь, я тобою дуже незадоволений. Я розумію, що ти в нас особлива магіана, але це не дає тобі права пропускати лекції. 

– Сер, за всієї поваги, я не бачу сенсу у відвідуванні. Мене виставляють із залу через десять хвилин після початку. 

– У чому проблема? У тебе знову видіння? 

– Ні. Моя свідомість закрилася, і я непридатна для медитації. 

– Що тебе так сильно лякає в цих снах? – ректор зацікавлено дивився в мої очі. 

– Лякає не тільки зміст сну, а й те, що я занурююся в дуже глибокий транс. Уві сні мені здається, що минуло кілька хвилин, а в реальності кілька годин. А якщо я наступного разу гулятиму уві сні, а ви мене в житті вже поховаєте? – якомога детальніше пояснила свою поведінку. 

– Добре, добре, я зрозумів! Вночі ти спиш?

– Так, дякую Каріссі! Ночі поки що в мене спокійні, – якийсь він дивний. 

– Чим ти замінила медитації? 

– Я бігаю.

Ректор сидів мовчки, задумливо постукуючи пальцем по столу. Мабуть, щось вирішив, бо подякував за допомогу вчора і відпустив на лекції. 

Навіщо викликав? Що хотів? 

Я вирушила на демонологію. Ненавиджу цей предмет. Нудьга смертна. Професор Южен монотонно зачитує різновиди демонів і способи їхньої ліквідації. Щороку одне й те саме. З якою метою нам ставлять ці лекції вже не перший рік, ніхто не знає. 

Сьогодні сіла поруч з Арінаелем, і ми всю лекцію обмінювалися записками, як школярі.

“ – Ти де був учора?

– На побаченні.

– З Марітою?

– Так, – написав і намалював смайлик.

– Добре пройшло?

– Подробиці розповісти? – Арік вигнув брову, дивлячись на мене.

– А ти розкажеш?

– Ні, це особисте, – він тихенько фиркнув.

– Ха-ха я так і знала! – показала йому язіка, прикриваючись зошитом.

– Навіщо питала тоді?” 

Професор відволікся від начитки матеріалу і відчитав нас за недбале ставлення до такого важливого предмета. 

– Не знаючи слабкого місця демона, ви занадто багато витратите сил, магії та часу в бою із ним. 

Якийсь час ми уважно слухали і робили вигляд, що записуємо важливі моменти. 

“ – У вас серйозно чи тільки задоволення?

– Ті, я не знаю. Вона дуже цікава дівчина. Енергійна, весела, розумна, красива, але трохи легковажна. 

– Ти що закохався? Так швидко? – я здивовано поглянула на друга.

– Можливо. Ще не до кінця зрозумів, але мене страшенно до неї тягне, – у Аріка почервоніли вуха. 

– А її кішка вам не заважає? – мене особисто вона лякає до гикавки.

– Ні. Вона мене прийняла і навіть намагалася лизнути в ніс."

Він підняв погляд на мене і розплився в задоволеній усмішці. Я поклала долоню на його руку і трохи стиснула на знак підтримки.Він – хороший хлопець і чудовий друг, заслуговує на щастя. Якщо це щастя – Маріта, то хто ми такі, щоб їм перешкоджати.

Маги вогню в процесі навчання проводять більшу частину часу на тренуваннях. 

Сьогодні мені зовсім не хотілося йти. Ще свіжі спогади про нашу пригоду з Орінські. 

Як він поводитиметься сьогодні? Як мені на нього реагувати? 

Мене мучило якесь дивне питання, до кінця сформувати яке не виходило. Коли ми вийшли на полігон і я побачила Сема, то зрозуміла, що мені не дає спокою. 

Моя магія води мовчить і не втручається, поки цей гад мене цілує. Чому? Ти що, прийняла його за свого? Зрадниця! 

Я не хочу Орінські, я хочу Ліроя! І тобі доведеться з цим змиритися!