Розділ сімнадцятий

Кохання ще крихке, як перший лід, а вже

тріщини йдуть по ньому слід у слід.

Зібралася йти на сніданок. Уже спізнююся.Вирішила одразу вдягнути форму для тренувань. Сьогодні немає лекцій, тільки бойова підготовка. На порозі стояв Дерек і тепло мені посміхався. 

– Ранок добрий? – простягнув мені руку.

– Умм… Мабуть, так, – вклала свою долоню в простягнуту руку мага. 

Не стала розповідати йому про свою зустріч у парку. Не варто зайвий раз провокувати Дерека. 

– Підемо їсти, а потім на тренування. У мене сьогодні немає лекцій. і я хочу подивитися на тебе з вогняним батогом, – він поцілував мою руку і повів до їдальні. 

– Здорово! Тільки, будь ласка, тримай себе в руках. Орінські іноді поводиться, як ідіот. Повір, у мене все під контролем. 

Я трохи нервувала перед тренуванням. Ми підійшли до полігону, Дерек, підбадьорюючи, обійняв мене і поцілував у щоку. Подивився кудись вище моєї голови, і я здогадалася, кого він там побачив. Важко зітхнула і пішла отримувати прочухана. 

– Сьогодні працюємо парами! – почав професор Вардан. – Хочу подивитися, як ви співпрацюєте. Розбирайте зброю. 

Ми розібрали мечі, луки і сагайдаки зі стрілами. Я взяла лук. Люблю цю зброю. Є в мені трохи самомилування. Я – маг вогню, у нас це в крові. Красиво ж, коли мініатюрна дівчина бере в руки великий лук, натягує тятиву і пускає стрілу точно в ціль. А мої стріли ще й горять. Орінські, звісно, взяв меч. Він за час навчання освоїв меч ідеально. 

Професор Вардан випустив ілюзії демонів.Вони були  один кращий за іншого і такі натуральні.  Тварюки гуртом побігли на нас. 

Я розвернулася, звела лук, запалила стрілу, натягнула тятиву і випустила в ціль. 

Додала магії, коли стріла влучила в демона.Його розірвало. Повернулася до Орінські.Він бився одразу з двома демонами. В одній руці тримав меч, в іншій – батіг. Спритно ухиляючись від нападу, наносив точні удари то одному, то іншому. Третій демон підкрадався зі спини. 

Ось навіщо потрібен партнер. Прикрити спину або попередити про небезпеку. Я, не думаючи, накинула щит на себе й Орінські та побігла до третього демона. Закликала батіг і завдала удару. З першого разу не вийшло, демон пішов убік від удару. Я замахнулася знову, і батіг дістав його.Обвився кілька разів навколо шиї демона, і я смикнула його на себе. Він упав до моїх ніг, хриплячи й кашляючи. Наступної миті він був без голови. Орінські мечем вирішив долю цього демона. Сем стояв за моєю спиною і трохи нахилився, щоб чула тільки я: 

– Сподобалася вистава в парку? Не кажи, що нічого не бачила. Я чув, що хтось поруч, а потім бачив твою шапочку між дерев. 

Що робити? Виправдовуватися, мовляв, я не я і шапка не моя? Ні, не буду! 

– Якщо чесно, то не дуже. Акторський склад підкачав. Напруги пристрастей не вистачило. І головний герой не за моїм смаком. 

Орінські гаркнув і розвернувся. Наша битва тривала ще деякий час. У парі працювати виходило досить непогано. Ми мінялися місцями, замінювали одне одного, щити накидали не вагаючись. 

Якоїсь миті я різко розвернулася, щоб допомогти з черговим демоном, і меч Орінські полоснув мене по руці. Він подивився на мене і розвів руками, мовляв, сама винна. 

Ррррр! Як же я його ненавиджу! Кров заструменіла по руці. Я подивилася на реакцію Дерека. Очікувано він сидів злий, як демон. Намагався встати, коли побачив, що я на нього дивлюся. Я самими лише губами сказала “ні” і він знову сів, але на обличчі заграли жовна. 

Тренувальний бій закінчено. Крім мене, поранення отримали ще кілька студентів.Професор оглянув усіх і двох відправив одразу до лікарів. Мені затягнули руку джгутом і відправили в стрій. 

– Недоучки і нездари! І з такою підготовкою ви збираєтеся виграти турнір?! – Вардан лютує – це не до добра. – Вам его не тисне? Ви всі нероби! Кого мені відправляти на «Кубок вогню»?! Зіллєварів? Толку від них більше буде, ніж від вас. 

Ми стояли стрункими рядами з опущеними головами, прекрасно розуміючи, що професор Вардан має рацію. Наша зарозумілість дуже завищена. Якщо ми з ілюзіями ледве впоралися, що буде в разі зіткнення зі справжніми демонами? 

– Усі вільні! Хто збирається на турнір – додаткові тренування до занять і після. Ласкаво просимо на полігон. Усе, геть з моїх очей! 

Чому ми, розпещені дітки багатих батьків, напівпринци, терпимо таке ставлення до нас від нечистокровного мага? Усе просто, він багато чого бачив і в багатьох битвах вижив, а це варте поваги навіть таких егоїстів, як ми. 

Я була зла на Орінські. По-перше, я йому допомагала, а він мене поранив. По-друге, підставив перед хлопцем, виставив незграбою. З полігону одразу пішла до лікарів. Може. в них оселитися і не займати місце в кімнаті? Занадто частою гостею стала. А все Орінські, гад, винен. 

Мене заштопали, наклали пов'язку і відпустили. За день затягнеться рана, і можна знову в бій. 

Попереду в коридорі зібрався жвавий натовп студентів. У центрі щось відбувається.Найімовірніше, бійка. 

– Та щоб вас! – побігла, штовхаючись між студентами, в центр, уже знаючи, що побачу.

Не помилилася. Лірой з розбитою губою огортається чорним туманом, Орінські з розбитою вилицею іскрить вогнем. Нічого нового! 

Стала між ними, на автоматі накинула щит на Орінські. Здається, я вже сприймаю його як партнера. Повернулася до Дерека із запитанням: 

– Якого демона ви творите?! Дереку, у чому проблема, навіщо ти піддаєшся на провокації цього ідіота?! 

– Полегше, Фаталь! Я в тебе за спиною! – рикнув Орінські. 

– Мені зараз злякатися треба? – різко на п'ятах розвернулася до Сема. – Тобі мало було на острові? Бійцівський клуб далі по коридору! 

– Тіано, припини! Він поводиться, як сволота. і має за це відповісти! – некромант ледь дихав від злості. 

– Дереку, я тобі казала, що в мене все під контролем? У нас завжди так тренування проходять і мене це влаштовує. Це наші проблеми, я сама з цим розберуся. 

– Чудово! Розбирайся! – розвернувся і пішов геть.