Розділ шістнадцятий

У ранковій тиші, де парк ще дрімає,

Вона бігла, мов вітер, думки – навстіж.

Та раптом – картина, що погляд тримає:

двоє в обіймах, де поцілунок – рубіж.

Вони ще якийсь час лаялися, а я нарешті змогла потрапити в душ. 

Думки роїлися в голові. Дерек з його ніжністю, Орінські з його агресією. Чому так виходить, що нам із Дереком щоразу заважають перед самим поцілунком? Може, це знак? А Семуель що творить? Він що, нюхав моє волосся? І звідки біль в очах?Може, поговорити з ним? Ні, маячня!Орінські мені душу виливає – таке уявити не те що важко, неможливо. 

Наступні кілька тижнів пройшли напрочуд спокійно. Мені навіть страшно стало. Може, це затишшя перед бурею, але все було добре. Ми вчилися, тренувалися і навіть не покалічили сильно одне одного. Орінські трохи охолов і навіть кілька разів мене похвалив. Я тоді мало на дупу не сіла від подиву. 

Вечеряли всією компанією і довго розмовляли або грали в інтелектуальні чи настільні ігри. Дерек проводжав мене до кімнати, цілував у щоку або долоню і йшов.Спроб повторити поцілунок не робив. 

Медитації мені давалися дуже важко. Я не могла зосередитися. Складалося враження, що моя свідомість закрилася або боїться знову впасти в транс. Хто знає, куди мене приведе нове занурення і як довго я там перебуватиму? Раптом я прокинуся, а для мене вже побудували склеп і упакували на вічний сон. 

Брррр, ні, дякую! Перспектива так собі. 

Нервову напругу потрібно якось знімати.Немає медитацій, що залишається? Тільки біг. Чудовий спосіб очистити мозок. Зазвичай любителі бігу вибирають для цього полігон, але я віддаю перевагу нашому парку і, бажано, якомога раніше. 

Сьогодні теж зважилася на пробіжку.Прокинулася раніше, вдягла форму для тренувань, вийшла в парк і побігла.Середина листопада, вже досить прохолодно. Я натягнула шапку щільніше на вуха. Для бігу дуже хороша погода: не сильно спітнію і не встигну замерзнути. 

Пробігла кілька разів по спіралі парку, вирівняла дихання біля центральної чаші, глянула на годинник. Саме час повертатися.Сьогодні сніданок точно не пропущу, апетит набігала хороший. 

Попереду почула якусь метушню і приглушені голоси. Повільно, намагаючись не шуміти, підійшла й визирнула з-за дерева. Виявилося, це Орінські тискає якусь дівчину. І так вони активно це роблять, що будь-якої хвилини перейдуть до «горизонтальних танців». 

Знайшли час і місце! 

Я так здивувалася цій картині, що не могла зрушити з місця. До того ж злякалася. Якщо мене помітять, то можуть подумати, що я навмисно підглядала. 

Вони несамовито цілувалися. Орінські був у розстебнутій куртці й напіврозстебнутій сорочці. Дівчина гладила його оголений торс і тихо стогнала. Він поклав її ногу собі на стегно, даючи собі можливість бути ще ближче до неї. Дівчина опустила руки і почала розстібати ремінь на штанах хлопця, млосно стогнучи і вигинаючись, як кішка. 

– Давай, Семі, я так скучила! Візьми мене! Ти так давно не заглядав до мене. Ти що, подався в духівники? Давно не чула від дівчаток про твої пригоди. 

От гад! А хто нам із Дереком нещодавно розповідав про готель для утіх на цьому ж місці? 

– Ні, зупинись! Це була невдала ідея. Нас можуть побачити, а мені не потрібен ще один скандал із батьком. Наш ректор, щоб його гарун зжер, і так на мене постійно скарги строчить батькові, – Сем прибрав з себе руки дівчини. 

– Тоді приходь до мене після занять, – дівчина знову потягнулася до Орінські. – Я виставлю сусідку, їй не звикати. Або я можу прийти до тебе. 

– Ні! Ти знаєш правила. Моє ліжко не для цього! – Сем злобно глянув на свою подругу. – Ходімо, скоро сніданок, а потім у мене тренування. 

Вони поправили одяг і пішли до житлового корпусу. Трохи постояла, ховаючись за деревом. Зовсім не хотілось зіштовхнутися з ними. Потім і собі побігла до кімнати. 

– Тіано, ти що, демона побачила? – Бет, уже зібрана, чекає на мене. – Забігла, як шалена, очі скажені, червона вся. Добігалася до температури? 

Вона помацала моє чоло. Я й справді була трохи гарячою. 

– Заспокойся, дорогенька, це в неї крайній ступінь збентеження, а не жар температури. Розкажи, що ти бачила. 

Лео чітко зчитує емоції. Нічого не приховаєш. 

– Ні, Бет, не демона. Орінські з його дівицею. Вони практично з'їли одне одного, поки цілувалися. Майже перейшли в горизонталь, але він зупинився. Татка злякався. Бет, він що, справді давно ні з ким не спить? 

– А мені звідки знати? – здивувалася подруга. – Я за його особистим життям не стежу. 

– Я просто подумала, що він тобі начебто подобається, то, може. ти в курсі, з ким він.Ой! – у мене прилетіла подушка з дивана. 

– Усе я образилася, підеш на сніданок сама!

Розвернулася і вийшла з кімнати. Я знаю, що вона несерйозно образилася. Напевно поспішає на свої додаткові практики. 

– Ти даремно ображаєшся на подругу, – почула голос Лео з коридору. – Вона теж помітила твій огидний смак на хлопців. Навіть цей твій Фізарт, Фірзарт…

– Фарзат!

– О, я знаю! – мені стало цікаво, що він знає, навіть визирнула, щоб дослухати. – Я десь читав, що в південному королівстві рослина є – фізаліс. Чи то фрукт, чи то овоч. Так ось твій Фізарт і є та незрозуміла рослина.Мабуть, одного дня якась відьма недолуга знайшла це непорозуміння та перетворила на прямоходячу істоту. Інакше як пояснити, чому він такий худий і блідий. Дорогенька, ти сильно його не обіймай, а то він розсиплеться. Нам потім прах його на совок збирати і думати, де ховати. 

- Лео! 

- Що?!

- Заткнися!

Оце він завернув. Бідолашна Аннабет. Дух сьогодні в жахливому настрої, а значить, увесь день буде діставати подругу.