Розділ п'ятнадцятий

Нерви – як струна: довго натягували, аж поки не луснула.

Від відьми вийшли мовчки. Кожен думав про своє. У мене більше запитань, ніж відповідей. Чому я занурююся в транс? Кому потрібно, щоб я там опинилася? Навіщо взагалі це треба? Що вони від мене хочуть? І як із цим пов'язаний Дерек? Чи не пов'язаний, а просто він – моя больова точка? 

Повернулася в академію. Розповіла все Аннабет і вирішила сходити в бібліотеку за відповідями. Бет визвалась допомогти мені в пошуках. 

Ми просиділи до пізньої ночі, вивчаючи різні наукові праці про транс або сни. Мало корисного, тільки думки і міркування вчених на тему. Навіть вечерю пропустили. І тепер мій шлунок голосно обурювався такому халатному ставленню до себе. 

– З безголових попиту немає! – веселиться Лео. – Ідіть у кімнату і скажіть спасибі, що у вас такі друзі турботливі. Вечеря холоне! Бігом! 

Ми справді побігли. По-перше, з переляку, навіщо так кричати, а по-друге, їсти хотілося страшенно. 

– Кошмар! Тіано, прокинься! Треба з цим щось робити. Тіано, прокинься, кажу! Твій зомбі знову притягнув віник! – Лео створював протяг над моєю головою. 

– І тобі доброго ранку Лео! – відкривши одне око, зашипіла я. 

– Який, до демонів, він добрий! Скажи йому, щоб перестав тягати цю гидоту до вас у кімнату. Уже ставити нікуди. 

Я відмахнулася від вередливого духа і вирішила ще поніжитися в теплі свого ліжка.Сьогодні особливо важко змусити себе йти на заняття. Орінські знову допущений до тренувань. 

– О, придумав! Треба Орінські нацькувати на цього недомага. Я – геній! Він його теж терпіти не може. Якщо я його покалічити не можу, то це зробить Орінські, – дух задоволено плескав в долоні. 

– Лео, тебе не хвилює, що я тебе чую? Ти зараз говориш про мого хлопця. Про першого справжнього хлопця! Тільки спробуй щось зробити, і я тобі обіцяю, що сама домовлюся з Дереком і ми позбудемося тебе! – все, я прокинулася і скаженію. 

– Тіано, дівчинко, заспокойся, будь ласка. Ти вся гориш! – Лео злякано відлетів і прикрив собою ліжко з Аннабет. 

Бет від наших криків прокинулася і перелякано дивилася на мене. Прикрила рот рукою, щоб не кричати. 

Я стояла і горіла. Це мій вогонь і мені болю не завдасть, але оточуючі можуть постраждати. Такого ще не було. Зазвичай горить тільки рука або дві, але ніколи щоб усе тіло. 

– Ті…і…ано? – Бет почала заїкатися, – Відпусти магію, мила, вже килим горить. 

Сама розумію, що треба відпустити магію, і не можу. У цей момент відчинилися двері спальні й на порозі з'явився Дерек. Оцінив ситуацію, злісно глянув на Лео і сміливо ступив до мене. Не встигла попередити про небезпеку, як вже була в його міцних обіймах. 

Поступово заспокоїлася і щільніше притиснулася до нього. Горіти перестала, але запах гару лишився. Я відсторонилася й озирнулася. Палав килим і трохи димів піджак Ліроя. Я оглянула його на наявність опіків. Хвала богині, все було гаразд. 

– Усе добре? – запитав маг і швидко відвернувся. 

Я опустила очі й зрозуміла, що майже гола. Короткі шорти, топ на тонких бретельках, який відкриває живіт. З фігурою в мене все гаразд, та й зрештою, він мене бачив в купальнику. Але в такій піжамі та після сну це завжди виглядає більш інтимно.  

Я схопила ковдру з ліжка і прикрилася. 

– Можеш дивитися, – щільніше закуталася в ковдру. – Дякую за допомогу. Як ти дізнався, що потрібен і як допомогти? 

– Я відчув. Тільки не роби, як багато дівчат: “Вау”, для мене це нормально відчувати сильний викид магії. 

– Ще раз дякую. Не розумію, що зі мною цього року коїться. Я рада, що ти поруч, – вичавила слабку посмішку.  

Лірой хотів мене обійняти, але згадав про піджак і зупинився. Дотягнувся, не торкаючись одягом, поцілував у щоку і домовився зустрітися за сніданком. 

Дерек пішов, а я скрутила килим і пішла в душ. Привела себе до ладу, висушила волосся і довго дивилася на своє відображення. Я змінилася. Подорослішала якось різко. Очі стали яскравішими. Сині, як глибоке море, і з'явилося кілька плям золота. Вогонь у мені сильніший за воду.Намагається відстояти свою першість. 

Сподіваюся, Літа помилилася, і ми спокійно проживемо довге життя. Мені потрібно більше тренувань і медитацій. Поїхати на зимові канікули на острів. Там нерви заспокоюються. Вирішено! І Ліроя з собою покличу. Може, ми нарешті перейдемо до тісніших стосунків. Тоді нам вистачить одного номера. 

Від цих думок вкрилася мурашками і рум'янцем. Я – стара діва за мірками наших однолітків. Майже всі вже спробували на смак статеві відносини. Тільки я цнотлива, і це не пов'язано з моїм бажанням. 

Треба йти. Сьогодні важкий день. 

Він і справді був складним. Усі лекції я слухала краєм вуха. Не могла зосередитись.Інформація проходила повз. На тренування я прийшла зла, як демон. 

– Фаталь, ти сьогодні знову з партнером… – почав професор заняття з радісної новини.– Покажи, чого навчилася за його відсутності.

– З великим задоволенням! 

Ми розійшлися по полігону і почали відпрацьовувати напад і захист. Я за секунду закликала батіг і замахнулася. Орінські скептично усміхнувся і спритно виставив щит. Наступної секунди батіг був у його руці, і вже мені довелося оборонятися. У мене вийшов хороший щит і вчасно. Сем питально і з долею схвалення хмикнув і продовжив наносити удари. 

Хвилин двадцять він мене бив, я встигала відбити кожен удар. Йому стало нудно, тож вирішив мене відволікти. Зробив два обманних кроки праворуч і різко перекинув батіг у ліву руку, завдав удару. Я не встигла відстежити маневр і закритися щитом. Батіг хльоснув по плечу, пошкодив форму і залишив легкий опік. 

Зашипіла від болю, але не зупинилася. З палаючими від злості очима пішла в атаку.Наносила удар за ударом, удар за ударом.Склалося відчуття, що я відпрацьовую всі образи за три роки. Я не давала йому часу на атаку, тільки захист. 

– Фаталь, Орінські, ви що робите?! Тіано, зупинись! – крикнув професор. 

У цей момент Орінські на секунду відволікся мені цього вистачило. Я дістала його по нозі.Батіг обвив стегно. Я злякалася, що надто поранила його, й одразу відсмикнула батіг.Орінські загарчав так тихо, що почула тільки я, але нападати на мене не став.