Розділ сьомий

Його вчинки, мов пазл з чужого сну: ні сенсу, ні спокою.

Наступного дня Лірой запросив мене прогулятися до ельфів. 

Екіпажем ми дістались тієї частини острова, де знаходяться будинки для ельфів, а далі вирушили пішки. Між дерев, на яких розташовані будинки, є тільки пішохідні доріжки. Приголомшлива місцевість. Дерева високі, міцні крони, зелене, трохи неприродного кольору листя. Будинки немов обіймають стовбури. 

Левітація – це перше магічне вміння, яке вивчають і практикують ельфи. Інакше не вижити. Будинки зводять високо на деревах і спуститися або піднятися туди можна тільки за допомогою левітації. Цим даром володіють тільки ельфи. У такий спосіб вони захищають свої домівки і сім’ї. Навряд чи хтось вирішить дертися голим стовбуром вгору. Ельфійці володіють природною магією. Вони – хранителі лісу і всіх рослин нашого світу. Кожне королівство намагається заманити до себе цілі діаспори ельфів. 

Ще одна відмінність цієї раси – вони всі вегани. Абсолютно не вживають продуктів тваринного походження. Можливо, тому вони такі стрункі та високі. 

Якось заради експерименту не їла м’ясо і яйця тиждень. За цей час я встигла посваритися з батьками, нагримати на друзів, проспала кілька лекцій. Ганебно втратила свідомість на очах у половини академії. Навіть дала в око одному зі своїх кривдників. Хоча останнє було приємно. 

Закінчилося все тим, що Аннабет посадила мене за стіл, поставила переді мною тарілку з м’ясним рагу і змусила їсти. Мотивувала вона це тим, що не дружитиме з дикою кішкою з вічно голодним поглядом, і я терміново маю повернути їй подругу. 

Відтоді я більше не ризикувала експериментувати з харчуванням. М’ясо – це не тільки смачно, але й життєво необхідно для мене. Я маг вогню чи як? Магічна енергія потребує білка тваринного походження. Завдяки використанню магії вогню спалюється багато калорій. Одне тренування – мінус денна норма калоражу.Мені потрібні всі складові харчування: білки, жирки та вуглеводки.  

Ми з Дереком підійшли до одного з будинків, і він якось по-особливому засвистів. 

Мабуть, когось покликав. І справді за хвилину на порозі будинку з’явився ельф. Він зачинив двері і почав спускатися. 

Згадала, чому не люблю справжніх ельфів – занадто пафосні, засранці. Чого вартий тільки цей екземпляр. 

Підійшов з високо піднятою головою до краю тераси, струснув своєю золотою шевелюрою, відточеним рухом відкинув чубчик із чола, трохи розкинув руки в сторони і почав повільно спускатися. Став поруч із нами і знову відкинув чубчик. 

Жах! 

– Тіано, познайомся, Даніель. Мій друг і напарник у дослідженнях, – ледве стримуючи сміх, промовив Дерек. 

Ми з Даніелем подивились на нього. Дан з обуренням, я з питанням – що смішного.

Лірой не витримав і зігнувся від сміху. Нічого не розумію, що відбувається? Подивилася на Дана в пошуку відповіді й побачила, як той абсолютно щиро усміхається. 

– Вибач, Тіано, не знав, що це ти. Мені треба імідж підтримувати, а цей ідіот, – він тицнув у Дерека пальцем, – завжди все псує своїм сміхом. Припиняй іржати! 

Ця тирада мала зворотний ефект. Дерек присів і вже майже плакав від сміху. 

– Дан, – трохи заспокоївшись, видавив він, – ти мене вбиваєш. Щоразу це все більш пафосно виходить. 

Дерек ще посміхався, намагаючись остаточно заспокоїтися, а Даніель із маніакальним поглядом намагався просверлити в мені дірку. Мене аж пересмикнуло. Вчені, що з них узяти, всі трохи з привітом. Знаю не з чуток. У мене батько так дивиться, коли виношує нову ідею. 

– Гаразд, я заспокоївся! Даніелю, ти хотів поговорити з Тіаною. У тебе є час до вечора. Далі вона буде зайнята тільки мною, – занадто впевнено сказав Лірой. 

– Скажи, що ти не погодилася бути його дівчиною, – з благанням подивився на мене Дан. – Він же зануда яких пошукати. 

– Мені так не здається, – посміхнулась у відповідь.

Вони мені нагадують нам із Бет. Видно, що дружать давно й цінують цю дружбоу, тому й жартують так. 

Жарти жартами, але дослідника не відволікти від об’єкта, що його цікавить. 

– Пройтися не бажаєш? – запитав Дан і вказав напрямок. 

– Я повернуся за тобою пізніше, – Дерек поцілував долоню і розвернувся, щоб піти. 

– Ти йдеш? – не зрозуміла я. 

– Та є деякі справи. Не хвилюйся, ти в надійних руках, – Лірой усе ж пішов. 

Мені нічого не лишилося, як довіритися йому і прогулятися з Даніелем. 

Які у Ліроя можуть бути справи? Він же на відпочинку. Може, його викликали по службі?Ох і нелегка служба королю, ніякого особистого життя! 

З такими думками я вирушила на прогулянку з малознайомим хлопцем. Це вже входить у звичку. Починати боятися такої закономірності чи час покаже? 

Даніель ставив ті ж запитання, що й усі професори після пробудження води. Потім попросив показати, як я керую вогнем. Це я люблю. 

Я витягнула руку і поворушила пальцями, внутрішньо підтягуючи магію вогню. По кінчиках пальців побігли іскри. 

Стисла кулак, а коли відкрила, на долоні танцювало полум’я. Додала магії, і полум’я розгорілося, охопило мою кисть. Підняла руку вище й підкинула полум’я. Воно розсипалося іскрами, які потім зібралися у фігуру фенікса. Фенікс змахнув крилами і розчинився. Я відпустила потік магії. 

Повернулася до Даніеля, але його не було. Озирнулася – немає. Дивно. Хотіла вже піти, аж раптом побачила попереду себе тінь. Зрозуміло: цей дивак вирішив мене налякати. 

– Даніелю, я тебе бачу, якщо що. До того ж переляк більше не провокує магію води.Дякую, що є “хороші” люди, допомогли впоратися, – спокійно сказала цьому розумнику. 

Треба було бачити його обличчя. Я не втрималася і посміхнулася. 

– А коли магія води проявляється? – з науковим інтересом запитав Дан. 

– Якщо мене сильно розлютити, то я погано контролюю воду. Цим успішно користуються мої однокурсники, – згадала і знову почала злитися. 

Ми ще погуляли і поговорили на різні теми. Дерек так і не з’явився. Дивний він усе-таки.Даніель поривався провести мене до готелю, але я відмовилася. Він допоміг мені сісти в екіпаж і попрощався.