Розділ третій

Легенди? Це як інструмент від магів – багато слів, нуль користі.

Коли в мами, золотистої блондинки, і тата, русявого блондина, народилася вогненноруда дочка, ось тут би їм і злякатися. Однак вони так зраділи, побачивши мої яскраво-сірі очі, як у тата, що зовсім забули про волосся. 

На зовнішність свою я ніколи не скаржилася. Яскраво-руда пишна копиця, слава Кариссі, слухняного волосся, маленький носик, рожеві трішечки пухкі губи, рівні зуби і маленька ямочка на щоці, коли посміхаюся. У п’ятнадцять років завдяки тренуванням з татом і заняттям танцями з мамою я була стрункою і гнучкою, як ельфійка. 

Аннабет, на відміну від мене, була пишногрудою красунею з крутими стегнами, м’якою лінією рук, чорним волоссям, гарними пухкими губами, зеленими розкосими абсолютно чаклунськими очима і чарівною посмішкою. Одним словом, відьма.

До того ж вона вже вміло варила зілля і досить успішно. Завдяки її старанням я завжди мала темні брови і густі чорні вії. 

На свій п’ятнадцятий день народження я чекала подарунка долі. Пробудження дару у стихійників припадає саме на цей час.Бабуся якось розповідала легенду. 

Пресвітла Карісса колись давно жила в нашому світі й була дуже самотня. Звісно, будеш самотнім, якщо живеш один у цілому світі. Але наша богиня була твердо переконана, що вона найкраща і їй потрібні не друзі,а раби. Вона створила кілька рас: гномів, тролів, драконів. Перші виявилися недостатньо красивими. Невеликого зросту, жорсткі риси обличчя, за характером буркутуни. Тролі недостатньо розумні.

Високі, але складалось враження, що зріст забрав на себе частину розумових здібностей. Дракони були красивими, високими, навіть величними. Карісса дала цим створінням крила та міцну шкіру. Тільки забула повідомити, що вони раби. 

Ящурам це було не до вподоби, а пресвітла журилась через свою помилку. 

Проте виправляти помилки їй було нудно, тож Карісса і далі створювала собі рабів.  

Почалися експерименти. Дроу – красиві, витончені, але злі та більше люблять підземелля. Ельфи – вродливі, витончені, але з дуринкою трохи ще й із замашками на божественність. Люди – красиві, розумні та спокійні створіння. 

Йшли роки, і люди стрімко розвивалися.

Раси змішувалися і виходили цікаві види.

Вся ця метушня дуже розважала богиню.

Якось люди звернулися по допомогу до Карісси. Вони просили дати їм більше благ або обдарувати чимось божественним за вірну службу. Пресвітла вирішила наділити всіх людей магією, але кожному за здібностями і по достоїнству. Так і вийшло, що в кожній людині спить магія. У кожного мага, чи то людина, чи то представника іншої раси, магія прокидається своя і свого часу. Аннабет у цьому пощастило. Її магія прокинулася в тринадцять років і до п’ятнадцяти вона вже навчилася керувати нею і використовувати правильно. 

Всі стихійники, на п’ятнадцятиріччяі чекають пробудження своєї магії. Бували випадки, що вона так і не прокидалася. Таких називали “проклятими Каріссою”. За що вона їх прокляла, ніхто не знає. Зазвичай такі “недомаги” йшли з міст і зводили храми в ім’я богині. Їх називають духівниками. Раз на століття наша дуркувата богиня зглядається на милість і найдостойнішого духівника наділяє силою. Нерідко це закінчується погано. 

З таких магів виходить озлоблений темний, в якого поїхав дах. Ось тоді й починаються веселощі. Поки його не піймають і не знищать, у різних кінцях світу трапляються прориви матерії і нашестя демонів. За цей час маг встигає обзавестися послідовниками. Навчає темної магії і переконує, що наш світ проклятий, його треба знищити навіть ціною власного життя.

Мій вогонь став несподіванкою для мене і батьків, але пояснив колір волосся. В усіх вогневиків волосся руде. Залежно від сили  колір інтенсивніший. У мене практично червоне було з дитинства, а отже вогню в мені з надлишком. Залишалися загадкою лише сірі очі. Проте вона була розгадана після епічного випадку на іспиті. 

Після пробудження води мої очі змінили колір на синій, а в момент гніву або роздратування ставали ультрамариновими.

Через те, що дратувати мене було невід’ємною частиною денного раціону всіх студіозів, з таким кольором очей я ходила постійно. Так і жили: вони вигадували нові способи мене вивести з рівноваги, а я – нові методи заспокоїться і не втопити кривдника.