Глава 30. Подвійний розмір.

Я сумно розглядала візерунок на стелі й роздумувала: якщо добре подивитися, то цей світ дав мені усе, про що я так довго мріяла у своєму минулому житті, навіть, у подвійному розмірі.

Я мріяла просто вийти заміж, як усі мої подруги. Нехай, може навіть, потім розлучитися, але хоча б сходити... Воліла затягти Олега, з яким ми зустрічалися сім років, зареєструвати шлюб, буквально, на аркані і не вийшло...

А тут, будь ласка, дивлячись правді в очі, у мене зараз є двоє, офіційних чоловіків: Бахар та Діней. при цьому, це не я, а вони обидва, буквально, чи не силою схиляли мене до шлюбу. Бахар привіз до себе, не питаючи мого бажання, а Діней, взагалі, на руках усе весілля носив.

Бахар... Той, коли за мною і сином приїхав, перед фактом поставив: «за дружину мені будеш і крапка», та й Діней не набагато кращий. Я ж бо вважала, що його до шлюбу повідомлення про мою вагітність підштовхнуло, а ж - ні! Виявляється, він все спланував одразу після страти королеви, і, навіть, запросив всіх належних бути присутніми на королівському весіллі гостей, ще до того, як я впала, і лікар розкрив королю мій секрет щодо дитини.

Чесно кажучи, я нервувалася, що Діней вб’є Бахара. І першого чоловіка було жаль, та, головне, турбувало, що мій Бахарчик може залишиться без батька. На щастя, за місцевими законами, інший чоловік може будь-яку жінку, добром чи ні, забрати у іншого. Сама вона піде, чи її викрадуть або відберуть у іншого чоловіка - не мало значення. Це могло статися і, навіть, проти її волі. Щось на кшталт розлучення виходило. Так що, Дінею нічого не заважало зробити мене своєю дружиною. Для цього йому достатньо було просто привести мене в своє житло, що він і зробив, та потрібно повідомити про наш шлюб при декількох свідках, але обов'язково таких, що відповідають статусу чоловіка.

Виявилося, що ось чому мене не випускали з кімнати поки не поїхав брат Дінея. Я тому аж надто сподобалася і король перестраховувався, мій милий, щоб його жінку не вкрали. А той Смок– любий рідний брат, а не Бахар, війною, щоб відібрати не підеш…

Для господаря Замку і хазяїна земель свідками на весіллі мають бути його сусіди або люди такого ж статусу. Ось чому на нашому скромному, зовсім не пишному, весіллі з Бахаром виявилася його наречена, бо вона була з родини найближчих сусідів, яких він запросив, як свідків шлюбу.

А на весіллі короля при оголошенні дружини і королеви мають бути інші королі, ну, або один король. Тому, коли Діней прийшов за мною, вже вбраної і прикрашеної, і приніс в тронний зал на руках, я з неймовірним подивом побачила короля південного краю і його радника і ще натовп важливих незнайомих панів. Мене вмостили на кріслі біля трону і оголосили дружиною і королевою, а моїх майбутніх дітей - спадкоємцями хазяїна Півночі.

Потім був бенкет на весь світ. Я здивовано оглядала важливих, виряджених в пух і прах, чоловіків і жінок і, до речі, тільки тоді спромоглася з'ясувати, як вони тут опинилися і хто вони. І дізналася, що Діней, ця королівська морда, ще більш, ніж два тижні тому запросив всіх потрібних людей на наше весілля, а мені навіть словом не обмовилася. Я надулася було, дуже хотілося піти, грюкнувши дверима. Але з хворою ногою мені, навіть, з місця не встати. Та й хто б мені дав піти!

Потім вже, залишившись з чоловіком наодинці, я роздратовано запитала:

- Діней, якщо ти так давно вирішив взяти мене за дружину, чому не сказав?

Він трохи розгублено і якось мило зніяковів. Я аж замилувалася. Було видно, що йому дуже незвично зізнаватися в такому:

- Боявся... Раптом ти знову чомусь втечеш... Ти, крихітко моя, така непередбачувана. До сих пір не можу второпати, чому ти тоді, шість років тому, втекла, така тендітна, юна, безпомічна та ще й вагітна...

Та де там, він і не зрозуміє ніколи.

Я продовжила міркувати далі про подвійне відшкодування за всіма пунктами моїх минулих бажань.

Отже, є цілих двійко чоловіків, але перший був хороший, проте не міг бути зі мною як чоловік, а другий – страшенний тиран і деспот у всьому, але які ж гарячі були наші з ним ночі.

У минулому житті я відчайдушно бажала мати свою дитину. Будь ласка Вам - тепер є син і ось-ось народиться друге маля. Тільки синочок аж у сусідньому королівстві. Друга дитина, звичайно, зі мною, шкребеться під серцем. Як же через неї мене нудить щоранку! Страшенно!

Що там далі? Хотіла, щоб чоловік мій був турботливим до мене, так би мовити, пушинки з мене здував. Хай йому грець! Тепер уся Північ здуває, особливо всі у королівському замку. Ось тут і доходить до нестерпного! Ось тут цей світ аж занадто перестарався! Або я, дурна, даремно про таке так сильно мріяла, коли якось лежала з температурою, і нікому було, навіть, супчика легкого зварити, щоб я не на порожній шлунок ліки від грипу ковтала.

Тепер про мене дбає особисто сам король, але в основному, за його наказом, ціла купа служниць та охоронців. Я, практично, ніколи не буваю сама. І пушинки здувають осіб з десять одночасно, а, іноді, відчуваю, можуть і всім замком почати дути.

Я страшенно страждаю, ледве вже витримую цю гіпер-турботу.

Найгірше, що коли настав день та ми мали їхати на зустріч з сином, а король твердо відмовився. Я плакала і вмовляла, потім лаялася і кричала, знову плакала, благала, припускалася усіх відомих мені жіночих хитрощів, все, що придумала. Дарма.

Загалом, ні миттям, ні катанням, нічого не домоглася. Король залишився твердий як скеля: сиди вдома, вагітну в дорогу не пущу.

Під час моїх спроб домогтися свого, треба відзначити, що Діней виявив просто янгольське терпіння. Іноді, щоправда, я вдавалася до таких засобів, що він отримував неабияке задоволення, а потім не могла йому в очі поглянути не почервонівши. Але останнім часом, став потроху здавати. Тому, потихеньку став уникати мене. І тоді я зважилася на крайній засіб - оголосила голодування.

І що? Уже тиждень король особисто годує мене з ложечки, тричі на день, кидаючи всі свої королівські справи. Для оточуючих, які не знають про причини моїх примх, я виглядаю неймовірно розпещеною. Від поведінки короля по відношенню до мене, взагалі, весь замок в шоці. Особливо, у порівнянні з попередньою королевою.