Глава 25. Початок дороги.

Пройшов-промайнув перший місяць мого нового буття. Сьогодні ми з Дінеем повертаємося після побачення з синочком. Як же я чекала на цей день! І як же швидко він залишився у минулому. Зараз король умостив мене поперед собою на коні і ніжно заспокоює, тихенько примовляючи, що через місяць буде нова зустріч. Говорить, що цей час промине швидко. Я рюмсаю, хоч і киваю, погоджуючись.

Моє життя у королівському замку схоже на прогулянку мінним полем. Як у фільмах про війну показували: йде собі людина, навкруги краса, пташки приємно та заспокійливо співають, а потім - бдздинь - ти стоїш на міні. Один необережний рух і капець.

У моїх покоях ми з королем більше сексом не займалися. Той, один перший раз він просто прийшов перевірити, як я влаштувалася і не стримався, сам від себе того не чекаючи.

Та відтоді Діней тримав себе в руках. Ба, просто не приходив до мене, а кожного разу, мене проводили до нього, причому, попередньо ретельно підготувавши.

Зазвичай, це траплялося пізно ввечері і я залишалася у короля на усю ніч. Після того, вранці я завжди прокидалася одна, і ціла свита  служниць, що стирчала попід дверима, по під руки вела мене назад до гарему. Ніби я сама не могла пройти ті кілька кроків коридором на цьому самому поверсі.

Поступово дівчатка, які прислуговували мені призвичаїлися, перестали відчайдушно боятися не догодити або зробити помилку та отримати суворе покарання.

Я жодного разу не дозволила собі навіть голос на них підвищити. Щоправда, одного разу, дівчина, що підливала гарячої води в балію, ненавмисно потрапила окропом мені на руку і ошпарила до пухиря. Коли король побачив опік…

Ох, ти, Боже ж мій, рику та гніву було, що аж я злякалася! Він зігнав до купи усіх моїх бідолашних переляканих служниць. Якийсь величезний воїн за шкірки приволік Гвен. Король прискіпливо дізнався, як я отримала таке важке, з його точки зору, пошкодження. З’ясував, що те лихо було заподіяне мені ненавмисне.

Та, проте, навіть так, мені усе одно довелося рятувати бідолаху від страти. Тоді служницю, що завинила, сильно відшмагали батогом, але з цим я вже нічого не змогла подіяти, добре, що хоч не вкоротили молодій дівчині віку.

На тлі цих буремних подій, я якось випустила з кола зору, що фрейліни королеви стиха почали свою партизанську війну з моєю любою Мерін. Бачте, вони образилися, що служниця коханки, займає окрему кімнату, призначену для таких пані, як вони. Ті пройдисвітки різне витворяли, а Мерін мовчки те терпіла, бо не хотіла додавати мені клопоту. Та одного разу не втрималася і пожалілася мені, коли капосні баби розжарили залізну дверну ручку і Мерін, взявшись за неї сильно обпекла руку.

Я не дуже розуміла межі своїх можливостей, але пробачити таке знущання з названої сестри не мала права. Тому відправила одну з своїх служниць з дорученням запросити всіх фрейлін негайно підійти до кімнати Мерін.

Ой-йой! З вовками жити - по вовчому вити! Мені було не по собі. У замку Бахара ніколи сама подібним не займалася. Нажаліюся було йому, якщо щось не подобається у чиїйсь поведінці, і чоловік усе владнає. А тут до Дінея мені якось лячно звертатися. Як згадаю свій опік і його розслідування, жах бере. Попросила я Гвен позвати того, хто карає жінок у гаремі. На мій подив, Гвен, навіть, ні про що не перепитувала, просто через кілька хвилин підійшла потужна бабища з батогом. І ми пішли в призначене місце зустрічі – до кімнати Мерін.

Фрейліни теж, як не дивно, усі, як одна, виконали мій наказ і всі шестеро, трохи перелякані, стояли біля кімнати моєї названої сестри.

Отут я штовхнула промову, хоч не майстер цієї справи:

- Моя дорога Мерін отримала серйозну травму через жорстоку витівку однієї з Вас. Це не перша неприємність, яку їй завдали, але таку серйозну шкоду для її здоров'я заподіяно вперше, тому я не можу залишити цей вчинок безкарним. Винна панянка отримає десять ударів батогом, якщо зізнається. Якщо ні, ви, усі шестеро, отримаєте по п'ятнадцять ударів батогом. Покарання відбудеться прямо тут і зараз. Та, що завинила, отримає кару за свій мерзенний вчинок, а інші, скажімо… для профілактики, як попередження на майбутнє. Отже, я починаю лічити до трьох, потім віддаю наказ виконувати покарання. Один… два...

Одна з фрейлін впала на коліна:

- Вибачте, пані Наташо, такого більше не повториться! Це я...

Я зробила знак жінці з батогом і та неквапливо відрахувала десять ударів. Від одного з них плаття на спині фрейліни тріснуло з’явилася кров. Мені аж млосно стало…

Не знаю, як витримала плач та крики, свист батога, та я мала встояти заради Мерін.

Увечері, коли я закінчила перев'язку її обпеченої руки, вона запитала:

- Невже Ви, справді, покарали б їх усіх?

Я прибираючи у полотні мішечки трави, що узяла у місцевої знахарки аби зробити ліки для Мерін, розважливо відповіла:

- Думаю, такого не сталося б. Та, що завинила, у разі визнання провини, отримувала всього десять ударів, а якби промовчала в півтора рази більше. Думаєш, фрейліни рахувати не вміють?

Я помаленьку обживалася у нових умовах, привчалася до нових правил.

До речі, з'ясувала, що ті дві коханки Дінея, які мають, як і я, окремі покої, народили моєму королю дітей. У них були дочки, сестрички мого Бахарчика. Став трохи зрозуміліший підхід до виділення кімнат.

Дівчатка проживали в покоях разом зі своїми матерями. Їх називали принцесами і ні в чому не відмовляли. Я не чула ніяких розмов про байстрючок. Не дуже розумію місцеві закони, але схоже на те, що Діней визнав дочок.

Дружина Дінея, на той час ще не королева, через рік після того, як вони побралися, також народила Дінею сина. Але маля народилося занадто слабким та хворобливим і не прожило і тижня. Служниці розповіли мені, що вже у цьому замку королева двічі ходила при надії, та обидва рази її вагітність закінчилася викиднем.

Хай простить мені Боже, але я не відчувала співчуття до королеви. Іноді я помічала, як вона з недоброю заздрістю дивилася на маленьких дочок короля, що бігають по замку під наглядом няньок. Ні, спочатку мені стало її шкода: нелюба дружина, померла дитина, викидні, коханки в чоловіка. Але, з часом, спостерігаючи, яка жорстока вона зі служницями та фрейлінами, як особисто відшмагала різкою маленьку принцесу, яка, звичайно, завинила, та все ж для визначення покарань є мати і батько.