Глава 19. Коханка.

Ми повільно йшли, тулячись одна до одної, нагадуючи полохливі вівці. Багато жінок гірко та голосно ридали, не приховуючи сліз та скривлених горем обличь.

У моїй голові гарячково громадилися плани: треба привести допомогу, я встигну. До кого звернутись? Звичайно, до короля Півдня. На кухні говорили, що він теж боїться нападу на свій замок. Пообіцяю йому все, що завгодно, наші багатства, мило, себе... Якби тільки швидше до нього дістатися? Потрібен кінь. Де його взяти? Ідею звернутися до Дінея я одразу відкинула. Шість років пройшло після того, як я від нього втекла. Чи пам’ятає? Він шмагав мене батогом на догоду нареченій після ночі, повної любові. Те, що Бахарчик від нього навряд чи для короля важливо, бо, скоріш за все, у нього повно таких байстрюків.

В моїй голові вирували та з’являлися нові питання, я шукала на них відповіді, гарячково будувала плани своїх найближчих дій. Так замислилася, що не помітила, як раптом зупинилася вся колона жінок. Я наштовхнулася на ту, що йшла попереду мене, і теж зупинилася. Перелякано озирнулася навколо.

До нас наближався сам король Діней ран Волдар. Високий, кремезний, сильний, з короткою гривою чорного волосся, він був дуже гарний, хоча на його обличчі я помітила, що з’явився кривий шрам на вилиці, якого раніше, шість років тому, не було.

За пів кроку позаду нього рухалася охорона з таких само міцних страхітливих чоловіків. Вони усі були одягнені у чорне, і ніяких прикрас чи відзнак на одягу.

Коли група воїнів на чолі зі своїм королем підійшла до жінок з замку, кілька миттєвостей  вони нас  пильно розглядали. Мабуть, не тільки у мене цієї хвилини серце пішло в п'яти.

Раптом, король у кілька кроків рвучко наблизився прямо до мене, схопив на руки і, міцно притиснувши до грудей, швидко поніс кудись. Мерін, моя вірна служниця, яка вже стала просто подругою, та сама дівчина, яка частину своєї коси відрізала для мого маскування, рвонула за мною з криком:

- Ні-і-і! Чи не чіпайте мою пані! Ви ж бо обіцяли, що ми зможемо пройти!

Якийсь воїн грубо схопив Мерін, а я, почувши її крик, прийшла до тями, сіпнулася на руках короля, обхопивши його за шию.

Він на ходу різко обернувся, кинув короткий наказ:

- Не ображати! - і, не знижуючи темпу, попрямував зі мною далі.

Через кілька коротких чи довгих, мені важко було міркувати, хвилин він поставив мене на ноги всередині просторого, але абсолютно не розкішного, скоріше зручного, шатра. Стоїть і дивиться на мене пронизливими чорними очима, не відриваючись.

На мені був теплий зимовий одяг, велика в'язана з пуху хустка, але від того його погляду від голови до ніг тремтіння пробрало, руками себе обхопила, стою, завмерла.

Він помітив мій наляканий стан, бо дуже обережно, без різких рухів, зняв з мене хустку, витягнув палички зі скрученого волосся, що його тримали, не давали розсипатися. Звільнені завитки впали на мої плечі і Діней спочатку ледь торкнувся їх обома руками, а потім, запустив обидві п'ятірні в розпущене волосся і повільно притягнув мою голову до свого обличчя. Думала - зараз поцілує, але він просто… нюхав. Прикривши очі, вдихав мій запах, як кішка сметану обнюхує, перш ніж почати лизати. Найсмішніше, він теж лизнув. Я не витримала, нерви ж бо, хмикнула. Потім сама його поцілувала. А що? Гірше не буде. А як це допоможе мені сина врятувати, то я і стриптиз можу! Ну і, якщо зовсім чесно, мені самій дуже захотілося так зробити.

Діней неквапливо і, навіть, ніжно почав роздягати мене. Я не пручалася, дозволяючи зняти усе, повністю. У мене шість років не було чоловіка… А зараз, із особисто мені ясно зрозумілою метою, з мене зтягував спідницю самий найкращий зразок чоловічого племені. До того ж, він - мій перший і єдиний коханець у цьому світі. А головне, король - небезпечний завойовник, від якого дуже багато залежало не тільки в моїй долі. Все це разом тільки додавало гостроти відчуттів.

Я здригалася від кожного його дотику, по тілу бігли приємні мурашки. Навіть на секунду не спало на думку якось опиратися. Навпаки! Зацікавився ран Волдар мною - це ж добре. Може у мене вийде врятувати хоча б синочка.

Та на деякий час я, несподівано, загубилася у своїх відчуттях. Діней спочатку, навіть не пестив, а, скоріше, обмацував мене, немов бажав переконатися, що це жіноче тіло, що лежить перед ним на пухнастих шкурах, справжнє, і він може доторкнутися до нього. Для мене ж його торкання виявилися надто збудливими.

По шкірі ніби невидимі ниточки іскристого задоволення простягалися і спліталися в вогненний клубок бажання внизу живота. Стало жарко, голова спорожніла, жодної зв'язної думки - і тільки жадібний ніжний вогонь у тілі... Коли він увійшов в мене, було не тільки не боляче, а шалено, неймовірно приємно і задоволення від нашої близькості отримали ми обидва.

Я з подивом приходила в себе, намагаючись зрозуміти, що взагалі відбувається? Діней на деякий час завмер, відпочиваючи, не змінюючи пози і не виходячи з мене, потім, раптом, знову почав ритмічно рухатися. Я відчула, як він збільшується всередині і починає вбиватися в мене, все швидше і швидше. Другий оргазм був таким сильним, що я зойкнула, розчиняючись в задоволенні, і простогнала:

- Діней ...

- Наташа, моя Наташа, - видихнув він - знайшов ...

Ми знову і знову займалися любов'ю. І нехай увесь світ почекає! Не знаю, скільки пройшло часу, бо у цьому божевіллі ми втратили його відчуття, ми обидва ніби з’їхали з глузду, зовсім пошаліли.

Але всьому приходить кінець. Я знесилена лежала на шкурах, дбайливо прикрита чимось м'яким та теплим. Діней одягнувся і вже попрямував до виходу з намету, коли я покликала його:

- Стривай! Нам ... Мені треба поговорити з тобою! Я хочу попросити...

Діней повернувся до мене и промовив швидко:

- У тебе будуть будь-які прикраси, які ти тільки придумаєш, і буде все, що ти ще забажаєш.

От уже дурні порядки цього світу! Він знову повернувся йти, але я буквально звеліла йому зупинитися суворим наказним тоном: