Глава 14. Торговці з півночі.

Одного разу, ми вітали торговців з північного королівства. Вони прибули в замок солідною делегацією, з потужною охороною і своїми прислужниками. Ми довго, всебічно і змістовно обговорювали не тільки купівлю ними досить великої кількості мила, а й організацію регулярних, дуже вигідних, поставок моїх виробів до північного королівства.

Звичайно, як тут заведено, переговори вів мій чоловік, та я, намагаючись бути менш помітною, завжди брала в них участь і була присутня на рівних, що для багатьох в цих краях було дуже дивно. Бахар відчував себе дуже не зручно, та не міг інакше. Можливо, тому, що мильна справа була, по суті, моєю. А, можливо, через те, що я набралася місцевих звичок, або просто вистачило розуму, не викласти всі секрети виготовлення. Чоловік розумів, як сильно виробництво дорогоцінних пахучих шматочків залежить від мене і змушений був враховувати це.

По завершенню переговорів з північними партнерами з дуже вигідним для нас підсумком, я на радощах влаштувала шашлик і вечірні посиденьки на острівці, в альтанці.

Шашлик, до речі, на присутніх справив неабияке враження. Тут готували цілими туші на рожнах, особливо на полюванні або в походах, але щоб м'ясо було маленькими шматочками, і щоб воно просто тануло в роті – такого північні гості не куштували.

Потім ми дружньою компанією пили в альтанці трав'яний чай, мій ексклюзивний збір трав.

Хмільні напої, до речі, у цьому світі були надто міцні, тому я взагалі їх не вживала.

Кілька разів, було, спробувала, та вимикалася повністю від двох чарок, тобто, «в дрова». Спочатку мені було не зручно перед людьми зовсім не пити. І я одного разу собі хмільне водою розбавила: чарка на кухоль з півлітра – та ефект був той же. Тобто, пила я, пила, вже розбавлене, і ніякого, навіть крихітного, сп'яніння. А, як тільки в організмі набралося дві чарки, а це два кухля з водою - то, бамц – лежу без тями. Роби зі мною, що хочеш! Чоловік на руках тіло моє, мов неживе, носив. А потім, собака така, розповіді всякі нехороші напридумував. Виявляється, фантазія у Бахара ще та! Він увесь наступний день знущався і насміхався з мене. А я ж не знала, що з того, що він говорить, було насправді, а що суцільна вигадка, і нервувалася тоді страшенно. З того разу більше хмільне не п'ю зовсім. Хай йому грець!

Так от… Ситі і злегка сп'янілі торговці в моїй майже чарівній альтанці сидять, чай п’ють, а навколо так приємно та гарно, виноградні півонії ніжно пахнуть. Сонце закотилося і робітники поставили кілька великих масляних ліхтарів, які додавали чарівного настрою і довіри в атмосферу вечора.

Я гомбрих узяла, це щось типу гітари нашої, я ж бо знаю три акорди, як багато хто, і цим користуюся при нагоді. Почала наспівувати пісню, трохи слова підмінила, і вона всім торговцям з північного лісового краю так страшенно сподобалася, що я разів десять її виконувала:

«Їхали торговці з півночі додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.

"Поїдемо з нами, з нами, вояками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!"

Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:

"Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!"
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.

"А хто дочок має, нехай научає –
Темненької ночі гулять не пускає".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.»

Затишна альтанка, смачний чай після ситної їжі і хмільних напоїв, приємна пісня – це все разом спонукає чоловіків до вільного та відвертого спілкування. Ось так, між іншим, і народжуються міцні дружні та ділові зв'язки. Я вушка нагострила, уважно слухаю їх розмови. Все, що скажуть північні торговці, втративши пильність, може потім якимось чином стати в нагоді.

І розповіли вони, що у них новий король: сильний і страшенно грізний - Діней ран Волдар.

О, Господи, мій Боже! Оце так новина!

Ще багато що вони говорили: про порядки, про звичаї і традиції в своєму північному королівстві. А втім, у нас майже так само, я тим розповідям не дивувалася. Відмінності невеликі.

- А що ж з Вашим колишнім королем? – не втрималася, запитала я.

Продовження

- Так, переміг його ран Волдар, війною пішов.

- А настав час, вбив супротивника у чесному двобію!

- Дружина переможеного, колишня королева, тепер жінці короля Дінея щовечора ноги миє.

- А та, до речі, раніше у неї фрейліною була.

- Тепер нова королева глумиться над колишньою господинею, як тільки душа забажає.

Доповнюючи одне одного, охоче розповідали неабияк підпиті розімлілі торговці.

А я мимоволі згадала мерзенну дівчину, через яку моє тендітне юне тіло шмагали батогом. Тоді через неї, мене бив і принижував чоловік, якого я тільки напередодні вночі всього обцілувала та від усього серця приголубила, та в якого, сама не помітила як, закохалася ... Від якого, як виявилося, вже була вагітна.

Не втрималася я, та чесно висловила свою особисту думку тим північним торговцям: що, мовляв, негарно чинить їх нова королева. І якби я мала таку змогу, то як слід провчила б цю злу нахабну бабу за таку мерзотну поведінку.

- Хіба можна бити лежачих? Адже її колишня господиня все втратила! Хіба це - не підступність та підлість? - питала я, і п’яненькі та від душі нагодовані чоловіки осоловіло кивали мені, погоджуючись.