5. Астер

Я раптово прокинулася від незрозумілого звуку: чи то метушня, чи то шепіт. Щось мене потурбувало. Не настільки, щоб підскочити в повній готовності відбивати небезпеку. Так, лише легке занепокоєння. Очі я не розплющила, просто уважніше прислухалася, намагаючись вгадати, що ж відбувається.

Я пам’ятала уривками, що ми кудись доїхали. І те, що я лежала на ліжку, підтверджувало цю думку. Швидше за все, я в тому самому маєтку, про який згадував Егіль. Пригадую, як він ніс мене коридорами, і я не хвилювалася, що мене випустять з рук. Егіль уже довів свою витривалість під час нашої втечі болотами.

Я задоволено посміхнулася в подушку. Все-таки наша розмова мала наслідки: Егіль міг мене розбудити і змусити йти пішки, а вирішив зробити все навпаки. Не став турбувати, подбав, щоб я не прокинулася, та й поселив мене у себе в домі з максимальними зручностями. Може, мені й здалося, або він дійсно вирішив помінятися зі мною кімнатами і відніс до своєї.

Навіть якщо моє припущення не зовсім вірне, зміни були — у погляді, у впевненіших жестах допомоги, ніби Егіль приміряв на себе нову роль — чоловіка. Спостерігати за ним було кумедно. Але йому, так само як і мені, потрібно було додати до вже сформованих стосунків нову грань.

Я зі свого боку вже вирішила зварити Егілю в подарунок якесь дуже корисне зілля, наче і турбота щодо його здоров’я, а наче і перевірка навичок. Адже нам ще довго доведеться бути разом. І ця думка — про нашу подружню пару — подобалася мені дедалі більше, поки ми тряслися дорогою в бік Академії. У статусі дружини  другого принца, якщо він — це Егіль, для мене було безліч позитивних сторін: він не відмовиться від моїх послуг як алхіміка і дозволить мені спілкуватися з Альнір. Я вже встигла зрозуміти, що для Егіля сімейні зв'язки важливі, особливо ті, що перевірені часом і не заплямовані зрадами.

Ліжко піді мною було не таким уже й м’яким — пружний матрац, а зверху на мені лежало щось приємно пухнасте замість гладкої тканини постільної білизни. Ковдра з вовни, найімовірніше, до того ж відмінної якості, бо вона була м’якою і неколючою.

Я на мить навіть забула, через що прокинулася. Все-таки сонливість не зникла, мене знову затягувало в сон, під час минулого полюванні я неабияк втомилася. Успішне було полювання, і я заробила чимало, було чим поповнити сімейний бюджет. Хоча Егіль і згадував, що йому, як принцу, належало чимале грошове утримання, я все одно хвилювалася. Знала, що краще мати власні кошти, ніж потім залишитися безпорадною і без грошей.

— Ні, я сказав!

Я нахмурилася: Егіль підвищив голос, мабуть, у розмові йому щось не сподобалося. Сон миттєво покинув мене, і я різко перевернулася, щоб побачити чоловіка та його співрозмовника.

— Що тут відбувається? — голосно запитала я і тепер спостерігала за цікавою реакцією. Егіль стояв на порозі вмивальні та розмовляв із кимось усередині неї. Може, працівник чи слуга? Після мого запитання Егіль чомусь здригнувся, спочатку подивився на мене, потім глянув вперед, і щосили відштовхнув свого співрозмовника від дверей.

— І хто там? — я ввічливо посміхнулася. Невже коханка? Могла ж бути. Все-таки одружуватися Егіль не мав наміру, раз опинився без імені так далеко від Столиці. У нього могла бути жінка. Я запропонувала зі спокійним інтересом: — Я можу вийти, щоб ви з’ясували стосунки.

Ревнувати Егіля я не мала жодного бажання, але знати про інтрижки мені потрібно було, щоб потім не чути шепотіння за спиною. Так, цей маєток далеко від бурхливого життя князівства чи Гнізда — родового замку Егіля, але колись новини дійдуть і туди. Наприклад, про те, що другий принц зраджує своїй дружині, ледь одружившись із нею. Хоча до чоловічих зрад у Рікі Віданна, як я чула, ставилися спокійніше. Несправедливо.

— Які стосунки? — здивовано витріщився на мене Егіль, а потім раптом закашлявся, задихнувся, навіть почервонів від задухи. — Ніяких стосунків! Та й як зі мною можна було мати якісь стосунки…

Він обвів пальцем своє обличчя. Дивно, невже він серйозно думав, що шрами мають настільки велике значення, коли жінка обирає коханця? Смішний! Звісно, були й такі, для кого обличчя важливіше за все інше, наприклад, за туго набитий гаманець. Але якщо відкинути шрами і статки, то в Егіля залишалося привабливе повноцінне тіло, що я вже бачила і не раз. І навіть доторкнулася до принца зсередини. Дивно, що колись, тільки дізнавшись про те, що він живий, я думала, що заради таємниць готова сама занурити свої руки по лікоть у його грудну клітку. Заради досліджень, звісно. Збулося.

А якщо сказати Егілю правду? Наприклад, що для деяких моїх знайомих тілесна краса була не така важлива, як уміння доставити жінці задоволення — цікавою розмовою чи вправними руками… Напевно, він би здивувався ще сильніше!

— Тоді показуй, — я встала з ліжка і підійшла до Егіля майже впритул, не заглядала в умивальню, чекала, коли він сам усе пояснить. 

Мабуть, через те, що я ще до кінця не прокинулася, моє сприйняття оточення зараз було трохи гострішим, ніж зазвичай. Я вдихнула повітря, несподівано для себе виділивши запах Егіля. Він мені подобався, я помітила це ще тієї першої ночі, коли залишилася у нього ночувати і несподівано для себе заснула. Він досі мав для мене запах жару. А відчуття гарячого тепла вабило, спонукало доторкнутися до шкіри, що виднілася у розстебнутому комірі сорочки. Я нахилилася вперед, наче зачарована, підняла погляд вище, зустрілася з поглядом Егіля — уважним і трохи здивованим, сповненим очікування.