29. Егіль

Ми поверталися до Академії швидким кроком. За моєю спиною над заболоченим лісом вився стовп диму. Коли Фаннар Бетларі перестав дихати, я скористався амулетом і спалив його тіло. Вибиратися з яру довелося швидко, не тому що часу було мало і на нас чекали в Академії, а просто тому що дим був дуже смердючий.

Я не відчував жодного жалю від того, що на моїх очах помер знайомий чоловік. Ми не були близькі з ним, а останні слова Фаннара перед смертю змусили мене подивитися на нього інакше. Ні, те, що я почув, мене не нажахало, просто остаточно зрозумів, що не вчинив би як він. Я б не втратив дружину. Не ризикнув би здоров’ям дитини.

Хоча я ніколи і не був на його місці.

Я ніколи не залишався без грошей, не помирав з голоду, не носив затертий до дірок одяг, не жив одним днем, не простягав руки, щоб просити чужої милості. Я народився принцом, це звісно накладало обмеження, але і привілеїв було чимало. Будь моє життя іншим, можливо, я теж вчепився би у будь-яку можливість збагатитися і зажити так, як мені б хотілося. Чи ні? Хто ж те  знає…

Але кожен з нас сам вирішував — ризикувати чи залишитися осторонь.

Фаннар Бетларі та його дружина не були насправді бідними чи знедоленими. Вони просто хотіли більшого — розумне бажання для амбітної пари. Ніяких змов і таємних планів, лише одне просте людське бажання поліпшити своє життя. Вони ризикнули, але удача від них відвернулася. А от розплачуватися за їхні рішення тепер доводилося іншим. Нам з Астер, Академії, маленькій Агді.

Астер продовжувала підтримувати свідомість Фаннара до останнього, але врешті-решт його тіло не витримало — не можна змусити працювати те, що давно зламано. Раптово він перестав відповідати і реагувати на заклинання, просто знесилів, наче з нього витягли все — і сили, і волю. Астер низько схилилася над тілом на пару секунд, а потім підскочила на ноги, жестом показуючи мені, що треба поспішати.

І ми побігли. Щоправда, синьооку довелося притримувати і підхоплювати, щоб вона не забилася. Не з її ногами кудись бігти!

Витягнути з Фаннара вдалося не все. Але головне — дорогу до Академії і місце, де була лабораторія його дружини — він відкрив. Останнє добували з трудом і вмовляннями, але врешті-решт він здався, бо там залишилися його записи з дослідженням глаймери і це могло допомогти його доньці. Астер, звісно ж, прошипіла щось на кшталт «аматор-непрофесіонал», але, на моє здивування, не стала стверджувати, що сама з усім розбереться.

Свою доньку Фаннару хотілося врятувати. Він тому пішов на болота за глаймерою — не заради інших, а заради дочки. Він любив її. Але як на мене, це була досить дивна любов. Замість того, щоб поїхати з Академії і показати доньку лікарям, він не полишав надії отримати вигоду. І начебто правильно: з грошима лікування Агди буде швидшим і надійнішим, можна звернутися до магістрів — наймогутніших магів-лікарів. Але щоб здобути ці гроші, Фаннар був змушений затриматися в Академії на роки. А це, у свою чергу, впливало на здоров’я доньки… Замкнуте коло? Ні, я так не вважав. Але я і не був Фаннаром Бетларі.

— Будь-які документи заощадять час, навіть якщо дослідження проводив непрофесіонал, — зітхнула Астер.

Однак ці записи ще треба було дістати. А як я зрозумів, поруч із цією лабораторією варто було бути обережними. І виною тому була зовсім не Ельса.

— Ми знайшли те, що можна добре продати, — у запалі запевняв нас Фаннар. — Стара сказала спалити в руїнах усю живність. Тільки я спалив не все, а Агда забрала з собою частину основи, гнізда… Той рой, він же непростий, комахи… вони ж — Агда відразу зрозуміла — морфовані. Ми знайшли новий вид морфованих істот, кимось дуже акуратно виведених: агресивний, цілісний організм, з механізмами захисту та активним природним розмноженням!..

— Це ж скільки за таке грошей відвалять, еге ж? — хмикнула Астер. Я поглянув на неї здивовано, і мені пояснили швидким шепотом: — Сліди змін у будь-якому морфованому організмі будуть помітні під час магічних досліджень, навіть якщо вид абсолютно новий, незнайомий. Просто сліди, не самі зміни. Це як з твоїми шрамами: є вони і є вогонь, але, що саме цей вогонь з тобою пов'язує, так просто не дізнатися, воно не лежить на поверхні. Але якщо вид ніким не задокументований, то можна провести дослідження і привласнити результати! Якщо ніхто не заявив про експеримент, не подав заявку з описом і не вніс до реєстру, то тобі пощастило. Процедура привласнення довга, але все одно за знайдений екземпляр заплатять дуже добре. Щедро.

Мені залишилося лише похитати головою. А Фаннар, захлинаючись слиною та кров’ю, продовжував розповідати. Як, втративши половину загону, вони виконали угоду з Ельсою. Як Агда знайшла гніздо нетипових комах, причому воно знаходилося у спеціально зробленій тумбі. Тобто хтось колись створив новий вид комах і помістив їхнє гніздо всередину порожнистого каменю. Агда забрала невеликий шматок. Решту довелося спалити.

— Це був експеримент…

Емоції в мені спалахнули, і я міг би задушити в цей момент Фаннара, якби той вже не був при смерті. Вони не знали, що комахи виводяться не тільки з гнізда, де сиділи великі жуки-матки і було повно поживних речовин, які приносили інші мошки низького рангу. За необхідності рій міг розмножуватися, використовуючи як носіїв тіла людей і тварин. Теплі, поживні істоти — підходящий раціон для хижих комах. Треба лише потрапити всередину організму, бажано глибше, і там закріпитися, а далі — ріст, харчування і поділ, тобто робочі особини вмирали і народжували собі подібних — тих, хто здатний збирати і нести їжу до жуків-маток.