Зайчик, який навчився ділитися

Зайчик ,який навчився ділитися

🌸Глава1 . Найсолодша морквинка

У зеленому лісі жив маленький зайчик на ім’я Пушик.

Він був дуже добрий, але мав одну слабкість — він не любив ділитися.

У нього була велика нора, повна морквин, і кожного ранку він радісно їх рахував.

Та коли друзі просили частинку — Пушик тільки хитав головою:

— Це моя морквинка! Я сам її знайшов!

Друзі сумували, але не сердилися. Вони знали — колись Пушик зрозуміє, що радість — це не тільки мати, а й ділитися.

☁️ Глава 2. Дощовий денЬ

Одного ранку почався сильний дощ. Пушик сховався в норі, але почув тихе схлипування.

Біля входу стояв їжачок Скип — змоклий і голодний.

— Привіт, Пушику… у мене промокли всі запаси. Можна трохи морквинки? — тихо спитав їжачок.

Пушик на мить замислився.

Йому стало шкода друга, і він уперше поділився.

Він дав їжачкові велику, соковиту моркву.

І що дивно — в серці стало так тепло, ніби сонце виглянуло крізь дощ.

🌈 Глава 3. Радість дружби

Наступного дня їжачок прийшов із кошиком яблук

— Це тобі, друже! — усміхнувся він.

Пушик здивувався, як приємно отримувати подяку не словами, а щирістю.

Відтоді він завжди ділився всім, що мав.

У лісі всі знали:

«Якщо Пушик поруч — ніхто не буде голодним і сумним!»

🌟 Мораль:

«Щастя множиться, коли ним ділишся.

І навіть найменший вчинок може зробити когось щасливим.»

🐇💛Кінець.

Подобається

#2028 в Фентезі
#503 в Міське фентезі

Відредаговано: 17.10.2025