як Марина врятувала Луну

                                                                                                                        Софія АНАСТАСЬЄВА.

                                                                     Зайчиха мама для Вовка.

                                                                Перед історією.

                           Любі друзі!

        Цю казку я створювала не одна! Мені її допомагали придумувати такі самі діти! Як ви!

А точніше мій вчитель по мультиплікації Валерія КРЕТС. Жінка  Олександра КРЕТС. Я раніше думала що Олександр КРЕТС це режисер Одеської Кіностудії. Але на одному з ОНЛАЙН уроків Валерія мені сказала що її чоловік не режисер а продюсер.

 Зараз ЧЕТВЕРХ, а через Два дня – сьогоднішній та ЗАВТРИШНІЙ Мені ВАЛЕРІЯ КРЕТС розповість як можна створити героїв цієї книжки на комп’ютері.

  Так що якщо вам у ній щось не сподобається! Ви на мене не зліться!  Та сміло доповнюйте усе що захочете!

 а тепер починаємо!                                                                                                                                                                          

                                                         Глава  1

                                 Зайчиха знаходить Вовченя.

У одному місті АНТРОПОМОРНИХ Тварин Жила одна зайчиха. Звуть цю зайчиху Марина.

Життя було у неї хороше! Їй було двадцять чотири роки. Але у неї дітей не було! Бо її чоловік давно від неї пішов.

А їй так хотілося піклуватися про якесь маля!

У неї вдома були кішка, два кролики, хом’ячок,  три  морські свинки та змія. От тільки дітей не було!

У неї були також друзі. Собачка Гармонія, Біла Білочка Цукерка, Зайчик Русак Микола, СОБІЛ ФРЕДІ та Мишка Лілі.

 Якось Марина ходила взимку перед  новим роком. Та побачила перед кущем вовченя. Таке змерзле та сумне.

 Якось воно жило з батьками. Але розбійники з міста людей вбили його батьків та лишили Вовченя у лісі. Це було тиждень тому.

• Бідолашне Вовченя зовсім одне! – сказала Марина. – Заберу я  тебе до себе і буду твоєю мамою.

Марина приклала вовченя до грудей та понесла додому.

Вона за запалила камін та одягнула вовченя щоб він не замерз.

Вона його нагодувала.

• Як би тебе назвати? – спитала Марина. – а можна я тебе назву Луна по скільки ти дівчинка.

вовченяті сподобалося це ім’я.

на наступний день Марина пішла разом  з вовченям до магазину іграшок. Щоб купити Луні іграшки. Там вона купила Брязкальця, цілу коробку будівельних кубиків, М’якого Зайчика блакитного кольору, м’яку ляльку СОФІ ДОЛ ЛАЙФ УВИНЛІ ВУЛЬФ яка вміла розмовляти, іграшкового хамелеону, та танцюриста на ниточці.

 Зараз був 2028 рік.

Луна росла дуже доброю. За десять днів вона навчилася сама ходити на ГАРШОК.