Стар Нві рятує маленького ягорення з водоспаду

                                                             Розділ 21

                                 СТАР НВІ рятує малюка ягуара  з водоспаду.

Якось Тітка Ліза та м’які іграшки були у центрі порятунку тварин у Бразилії та тут Михайло почув що хтось у біді.

 Скажу тобі по секрету мій читач – у кішок дуже хороший слух.

Тут з’явилася друг Тітки Лізи якому  було 15 років. Це був Дієго! він ВЗЛЕТІВ на ліані та зняв ведмежа яке висіло на дереві.

Ведмежа було дуже налякане.                                          

• О бідолашне Ведмежа! – залів Ведмежа ВОЛТЯ.

Дієго вмів розмовляти з тваринами.

• М’які іграшки знайомтеся це мій друг з Бразилії Дієго – він рятувальник тварин. – знайомила іграшок з Другом Тітка Ліза.
• Який крутий Друг у тебе! –  посміхнулася СТАР НВІ. – бачиш Аліно, Дієго крутий хлопець!

Аліна по кивала головою.

• Тітко Лізо твої іграшки живі? – здивувався Дієго.
• Так, - це СТАР НЬВІ, її донька Аліна НВІ, кіт Михайло та Вовк ВОЛТЯ.

Аж тут Дієго почув що хтось у біді та це хтось нявчав.

• Це схоже на кота! – здогадався Михайло.
• Так це кіт, але не звичайний – це ягуар! – підтвердив Дієго.

Цей ягуар кликав на допомогу.  Дієго подивився у своєму комп’ютері та виявилося що малюк Ягуар стоїть на краю водоспаду. Аж тут ще хтось у біді. Це була Калібрі. Вона застрягла у гілках деревах.

• Мені потрібна допомога – я не зможу урятувати двох тварин одночасно! –  нерозумів Дієго.
• Не хвилюйся Дієго ми урятуємо Малюка Ягуара, а ти урятуй Калібрі! – запропонувала СТАР НВІ.
• СТАР, а як же Аліна? – спитав Кіт Михайло. – вона ще маленька для порятунку тварин!
• Не хвилюйтеся - Тітка Ліза за нею. – придумала СТАР НВІ – вона завжди знаходила вихід.
• Іграшки щоб добратися до малюка Ягуара – треба пройти через дощовий ліс далі через печеру, і тоді ви доберетеся до водоспаду!
• Усе зрозуміло!- сказала СТАР НВІ. – хлопці ідемо рятувати Ягуара!
• Зрозуміло!

М’які іграшки побігли до дощового лісу. ВОЛТЯ трохи переживав. Бо ліс називається дощовим – тому що там іде дощ.

• СТАР надіюся Дощ не піде у цьому лісі зараз – спитав ВОЛТЯ у СТАР НВІ.
• Не хвилюйся ми швидко переберемося через ліс. – сказала СТАР НВІ.
• Тільки як ти пропонуєш це зробити? – спитав Михайло.
• Дивіться канатна дорога – через неї ми швидко переберемося через ліс! – здогадалася СТАР.

М’які іграшки забралися на дерево по драбині та встали на канатну дорогу. Узяли за перекладини та швидко поїхали.

Аж тут на шляху велика мавпа ревун.

• Я попереджу мавпу щоб вона відійшла! – повідомив Михайло. – скажіть УХ-УХ! Ще! УХ-УХ!

Мавпа почула Михайла та пішла з канату.

Аж тут ВОЛТЯ помітив щось дуже страшне.

• Але ж, але ж – канат рветься!

Канат почав опускатися у низ.

• Зараз впадемо! – закричав ВОЛТЯ.
• Я знаю – змія допоможе нам поїхати далі! – здогадався Михайло та почав говорити як змія.
• Допоможемо Михайлу покликати змію! – сказала СТАР НВІ. – скажіть ЧІЗ-ЧІЗ!
• ЧІЗ-ЧІЗ!

Змія нібито почула їх, але не зрозуміла що вони хочуть.

• Ще раз!
• ЧІЗ-ЧІЗ!

Змія на цей раз зрозуміла що вони хотіли щоб вона потримала кінці рваного канату.

Змія обкрутила своїм тілом рваний канат. Та М’які іграшки не впали.

• Дякую Змія! – сказав ВОЛТЯ.

Ось і кінець канату та кінець дощового лісу.

• Ми пройшли через дощовий ліс куди нам далі іти? – спитав Михайло.
• Згадаємо карту! Спочатку ми маємо пройти через дощовий ліс, потім через печеру, а далі водоспад. – згадувала СТАР НВІ.
• Нам далі треба іти до печери!

На ліво було озеро, а з права горе-печера.

М’які іграшки побігли до гори-печери.

• Послухай Михайло – а Ведмеді не живуть у таких печерах? – спитав ВОЛТЯ.

Тут з печери на горі виліз ведмідь. Та він чомусь був білий.

• Заждіть хвилинку – я дізнаюся дійсно чи це ведмідь! – сказав Кіт Михайло та дістав з карману свій КАРМАНИЙ Комп’ютер.

          На комп’ютері були показана сторінка о ведмедях. Кіт Михайло  увімкнув інформацію о білих ведмедях. Як ти гадаєш він живе там де СПЕКОТНО чи де холодно? Холодно правильно!

• Зажди Михайло, але у Бразилії дуже і дуже СПЕКОТНО? – почав Розуміти ВОЛТЯ.
• А білі ведмеді не живуть у спекотних місцях! – почала розуміти теж СТАР НВІ.
• Топ-то...! – почав Михайло.
• Це зовсім не білий ведмідь!  - сказали хором М’які іграшки.

Тут Білий ведмідь за ричав. Та потім зняв маску білого ведмедя. Та це опинився рижий лис.

• Це лис хоче забрати у тебе Михайло Комп’ютер. – злякався ВОЛТЯ.
• Швидше зупинимо його! – скомандувала СТАР НВІ.

ВОЛТЯ подивився на лиса своїм поглядом та лис не вкрав комп’ютер Михайла.

М’які іграшки оминули печеру. Та лишилося тільки дібратися до водоспаду.

М’які іграшки добігли до річки амазонки.

• СТАР як же ми переберемося через Амазонку? – спитав ВОЛТЯ.

Тут СТАР НВІ витягла водні лижі та мотузку.

• СТАР по твоєму хто нас буде таскати на цих лижах? – спитав ВОЛТЯ.
• Ми покличемо дельфіна! – придумав Михайло.

Михайло почав розмовляти як дельфін та приплив Амазонський дельфін. Та СТАР Кинула йому мотузку.

• Ми усі маємо узятися за мотузку! – скомандував Михайло.
• А це дійсно хороша ідея? – побоювався ВОЛТЯ. – ви ж знаєте мої стосунки з водою.

Тут вони поїхали на воді та ВОЛТІ дуже сподобалося.

Аж тут великі хвилі. Дельфін знає що робити! Їм треба стрибати по хвилях. Дельфін стрибав, а м’які іграшки стрибали на лижах.