Шимпанзе Що говорить Музикою

Розділ 8.

Шимпанзе, що говорить музикою

Мистецтво: Африканські маски.

Музика: Симфонічна poema «Влтава». Композитор: Бедржих Сметано.

Якось М’які Іграшки мандрували сонячною Республікою Кот-д'Івуар (Берег Слонової Кістки). За головну того дня була Ренбоу Квін. Саме в цей час у багатьох місцевих тварин з'явилися малюки, і наші герої дуже хотіли їх побачити.

— Як ви гадаєте, ці дитинчата милі? — запитала Ренбоу Квін. — Я теж так вважаю!

Тут Стар Наві щось почула — з боку галявини лунала радісна пісенька. Кіт Михайло подивився в бінокль і побачив веселе зебреня, яке весело стрибало у високій траві. Потім іграшки почули ще одну ніжну мелодію — це гралося зі своїми батьками маленьке слоненя.

Аж раптом Вовк Волтя почув сумний і самотній голос. Звук линув із високого дерева.

— Послухайте, це дитинча шимпанзе співає сумну пісню! — сказав Михайло. — Здається, малюк намагається щось сказати мовою музики!

Ніхто з іграшок не міг зрозуміти шимпанзе, адже він розмовляв не звичайними словами, а нотами.

— Що він каже, Ренбоу? — спитав Кіт Михайло.

— Він співає: «Уви, я загубився, і мами нема…» — переклала Ренбоу Квін.

Зайчиха вирішила поговорити з малюком його мовою:

— Приві-і-і-т, мій дру-у-у-г! — заспівала вона.

Маленький Шимпанзе спустився нижче гілкою та став відповідати їй музичними звуками.

— Малюку дуже самотньо, він сильно сумує за мамою та татом, — пояснила Ренбоу Квін.

— Ренбоу, скажеш йому, що ми хочемо допомогти? — запропонувала Стар Наві.

— Звісно! — погодилася Ренбоу та заспівала: — Тобі ми допоможемо, тобі ми допоможемо, дружок!

Малюк Шимпанзе зрадів і попросив знайти його батьків.

— Діти, ви допоможете малюку відшукати маму й тата? — спитала Ренбоу Квін. — Чудово!

— У нас є завдання! — оголосила Стар Наві. — Ми маємо повернути малюка шимпанзе до його родини. Рятувальна місія… розпочалася!

Усі сіли в Ракету й почали ритмічно відбивати такт на колінках, щоб набрати потужності. Ракета знялася в повітря й полетіла над джунглями.

Малюк шимпанзе знову заспівав свою пісню-клич.

— Я допоможу тобі! — сказала Ренбоу Квін, узяла мікрофон і заспівала разом із ним: — Уви, я загубився, і мами нема!

— А тепер послухаємо, чи дадуть відповідь його батьки! — запропонувала Стар Наві. — Ракето, висунути Відо- та Слухоскоп!

На екрані з'явилися мама й тато шимпанзе, які теж співали!

— Що вони відповіли, Ренбоу? — спитала Стар Наві.

— Вони співають: «Ми чуємо тебе, малюче, не сумуй!» — переклала Райдужна Зайчиха.

Ракета приземлилася серед густих дерев Національного парку Канум.

Як же ми знайдемо батьків у такому великому лісі? — замислився Михайло.

— Спитаємо в тих, хто тут живе! — придумала Стар Наві.

Малюк Шимпанзе заспівав свою пісню, звертаючись до високих дерев.

— Він розмовляє з деревами, — пояснила Ренбоу Квін. — Запитав, чи не бачили вони, куди пішли його батьки.

Дерева привітно зашуміли гілками й погодилися допомогти.

— Вони кажуть: «Ми знаємо шлях! Залізай швидше на наші гілки!» — заспівала Ренбоу.

— Малюк має перебиратися по гілках, щоб опинитися ближче до батьків! — здогадався Волтя.

Шимпанзе вибрався на дерево, але йому не вистачало сил перестрибувати далі.

— У мене є ідея! Потрібно перебиратися по гілках точно в такт музиці! — вигукнула Стар Наві. — Діти, допоможіть малюку! Простягніть одну руку вгору й ухопіться за гілку, потім другу! Так-так-так-так!

Під ритмічні рухи дітей малюк легко й спритно перестрибував з гілки на гілку.

— А тепер покличемо батьків ще раз! — запропонувала Ренбоу Квін: — Уви, я загубився, і мами нема!

У відповідь лунав усе гучніший спів батьків. Усі побігли на цей звук і вийшли до канатного мосту. Шлях їм перекрили три великі Африканські Маски. Вони видавали дивні музичні звуки.

— Це Маски Відчуттів, — переклала Ренбоу Квін. — Щоб пройти через міст, треба розгадати їхні емоції!

Волтя підбіг до першої маски:

— Як виглядає перша маска? Сумна чи радісна? Правильно, сумна! Зіграймо їй сумну мелодію!

Волтя та малюк шимпанзе зіграли на флейтах тужливу мелодію, і перша маска посміхнулася й пропустила їх.

— А друга маска — здивована чи сердита? Здивована! — здогадався Волтя.

Вони зіграли здивовану мелодію — і друга маска поступилася дорогою.

— А остання маска яка? Весела й радісна! Зіграймо бадьору пісеньку!

Після радісної мелодії маска піднялася, і друзі перейшли міст. На роздоріжжі стояли два вказівники. Михайло подивився в бінокль: одна дорога вела до прудких газелей, а інша — до повноводної річки. Саме з боку річки лунала музика батьків.

Його батьки на березі річки! — вигукнув Кіт Михайло.

— Летімо на Ракеті! Щоб устигти, нам потрібна СУПЕРШВИДКІСТЬ! — оголосила Стар Наві. — Готові?

Ракета випустила прискорювачі, а всі пасажири почали набирати темп:

1. Адажіо: повільно відбиваємо ритм на колінках.

2. Модерато: прискорюємося — відбиваємо на животиках!

3. Алегро: ще швидше — по плечах!

4. ПРЕСТО: піднімаємо руки вгору й трусимо всим тілом!

Ракета миттю долетіла до річки, трансформувалася в катер і попливла водою. Аж раптом попереду зашумів бурхливий водоспад!

— Трансформація! — дала команду Стар Наві.

Ракета знову піднялася в повітря й плавно планірувала над водоспадом під звуки величної музики Сметани.

— Допоможіть Ракеті спуститися! Опустіть руки вниз і рухайте пальчиками: та-та-та-та!

Ракета м'яко приземлилася на воду за водоспадом. Там, на піщаному березі, чекали мама й тато шимпанзе. Малюк радо кинувся в їхні обійми!