уся історія

                                                                                                                  СОФІЯ АНАСТАСЬЄВА.

                                                   Зайчиха мама для Вовка ХЕЛОУВІН.

                        Любі діти!

Цю книгу я пишу на честь Свята ХЕЛОУВІН. Бо багато з вас люблять це свято. А особливо у західних країнах. Моя Бабуся ГАЛЯ АНАСТАСЬЄВА. Та її сестра бабуся Наташа. Не люблять це свято тому що ВОЖАЮТЬ що це свято усіх темних сил. Але ж це не так. Як  я бачу! Тому якщо ваші бабусі та дідусі ВІРЯТЬ у бога так сильно що не люблять ХЕЛОУВІН. Скажіть їм щоб Вони на мене не сердилися, а сердилися на свій страх.

                                                                         Глава  1

                                               Луна та Рома вперше будуть святкувати ХЕЛОУВІН.

Наставала вечір Жовтня! Темніло раніше,  вже опадали листя та виростав врожай. 

Якось Луна у вечорі  Дивилася у вікно та дивилася у вікно. Вже сонце сідало. Аж тут вона подивилася на годинник. Було 18:20: та темніло? Луна задумалася. « невже восени так раніше темніє?» Луна десь подібне бачила. Коли Вона була ще маленькою.

На наступний вечір до Луни підійшов Рома.

• Сестричко, а чому це темнішає так рано? – спитав Рома.
• Та я зрозуміти не можу! – відповіла Луна. – спитаємо у мами чому так відбувається.

На наступний вечір Луна та Рома сіли за стіл, а Марина зробила для них кашу з кукурудзи.

• А хіба це не їдять на сніданок? – спитала Луна у Роми.
• Не знаю, але для мене смачно! – відповів Рома.

коли Луна поїла то Вона спитала у Марини.

• Мамо, а чому це восени та взимку так рано темнішає? – спитала Луна.
• Це тому що становиться холодніше тому і темнішає в раніше! – пояснила Марина наливаючи чай. – і доречи скоро буде ХЕЛОУВІН!
• А що це таке ХЕЛОВІН? – спитав Рома.
• Це свято коли одягаються у костюми, вирізають у тикв обличчя та збирають цукерки. – пояснила Марина. – а ще там є МОНСТРИКИ та Привиди!

Рома аж злякався. Як це у цей день Гуляють Монстри. А Луні дуже подобалося.

• Мам, а коли ж його святкують?
• Його святкують восени, у жовтні та 31 числа. – пояснила Марина.

На наступний вечір  Марина та Вовченята пішли гуляти та коли Луна гойдалася на гойдалці то вже зайшло сонце. Аж тут Луна помітила маленького КАЖАНЯТКО. Це був маленький вампір. Його звали ЩЕДРІЙКО. Його звали ЩЕДРІЙКО тому що він був добрим та щедрим. Його вампіри ВАЖИЛИ не таким як усі вампіри. Як казала моя Бабуся Галя Вампіри п’ють кров. А ЩЕДРІЙКО був дуже добрим та щедрим та не пив кров з людей чи АНТРОПОМОРНИХ ТВАРИН.

• Яке цікаве КАЖАНЯТКО! -  подумала Луна. – треба тебе Мамі показати.
• Ні-ні-ні, не треба мене показувати твоїй мамі. Я дуже скромний та не люблю мисливців.
• Моя мама не мисливець вона дуже добра. – пояснила Луна.
• Але все рівно не показуй мене своїй мамі! – попросив ЩЕДРІЙКО.
• Ну, гаразд! – нарешті погодилася Луна.

Тут Марина покликала Луну. Луна поклала ЩЕДРІЙКА у обличчі кажана у карман та пішла до мами Марини.

                                                  Глава  2

                               О двох коробках з під цукерок які припинили бути порожніми.

Якби Лілі побачила ЩЕДРІЙКА  усе б вийшло би інакше. Лілі одразу же би здогадалася що це Вампір. Та напевно би сказала би Луні. « навіщо ти його приніс! Це ж кажан вампір! ВИКИНИ  його зараз же!». Але Лілі як раз була  у себе  вдома. А Ромі Луна взагалі не показувала ЩЕДРІЙКА. 

Коли Луна зайшла у свою кімнату то вона поклала ЩЕДРІЙКА на стіл. Та тут настала мовчанка. Луна мовчала тому що у ДОУМІННІ, а ЩЕДРІЙКО мовчав тому що не знав з чого почати розмову.

• Послухай ЩЕДРІЙКО а як тобі до того як ми з тобою зустрілися?
• Мені жилося потрохи добре, потрохи погано. Тому що я трохи щедрий.

Тут ЩЕДРІЙКО КЛАСНУЛ своїми пальцями та тут з’явився пиріг з ягодами, Пончики та компот.

• Нічого собі що ти вмієш! – здивувалася Луна.

Тут ЩЕДРІЙКО обернувся у Кошеня  Вампіра.

Луна та ЩЕДРІЙКО сіли на стіл Луни та Луна почала з ним розмовляти.

• ЩЕДРІЙКО, а розкажи а чому ти добрий, а Лілі каже що ти з родини темних? – спитала Луна.
• Ну, справа у тому, що я дуже щедрий, а інші вампіри до людей жадібні! – пояснив ЩЕДРІЙКО ЗАПИХУЮЧИ у рот Пончик.
• А чому вампіри жадібні? – спитала Луна.
• Просто кажуть що вони КРОВОЖАДНІ тому що вони п’ють кров! – пояснив ЩЕДРІЙКО.
• Отже ти хочеш з мене випити кров? – злякалася Луна.
• Ні, що ти просто розумієш, я люблю ЛЮДСЬКУ їжу, а мої батьки часто сварили мене за те що я не такий як усі вампіри. Хоча вони і були добрими.
• А де ж твої батьки?
• Вони давно померли та тепер я маю сам за себе боротися.
• А розкажи ще щось! – поцікавилася Луна їси пиріг та п’ючи компот.
• Я колись придумав новий винахід! Називається він автоматична піч. Вона може зробити яку завгодно випічку.
• Класно!

Тут годинник пробив 22 годинні ночі.

• Ой я забула. Мені ж завтра рано вставати. Мені це у дитячий садок треба! – пояснила Луна. – ти можеш пограти з моїми іграшками, але їх не зламав, а коли настане ранок то залізеш до мене під ліжко! – пояснила Луна.

Луна лягла спати, а ЩЕДРІЙКО побачив її ляльку ЛАЛАЛУПСІ РОЗОЧКА. Вона йому сподобалася хоча він не був дівчинкою. Аж тут у сусідній кімнаті почулися шаги. ЩЕДРІЙКО тут же залетів у шафу.

« це напевно Марина! – здогадався ЩЕДРІЙКО».   Марина заглянула у кімнату та побачила що Одна її лялька валяється на підлозі, а на столі не ПРИБРАТІ тарілки. Марині довелося прибрати ляльку на місце. А тарілки та чашки віднести на кухню.