солодкий сон

                                                                        Глава 6

                                                               Солодкий сон.

У місті було свято. Шумне, веселе, завідне! Тваринки гралися, Танцювали, співали пісні, а у вечорі усі так втомилися, що прийдущі додому, тут же заснули.

Місто затихло та на небі почали запалюватися перші ліхтарики зірок, весело ПЕРЕМІГУЮЧИСЬ один з одним. А у ряді компанії вишарувала гордий місяць охороняючи дитячі сни.

Й тільки Вовченя Луна, коли настав час настав час лягати спати, зовсім не могла заспокоїтися. Не зірки, не місяць, не тиша навколо  не могли її заспокоїти. Вона тільки хникала на розкидала навколо іграшки. Ляльки, сукні, цукерки. Навіть викинула свою улюблену ляльку.

• Я хочу спати! – Закричала вона та тут же заперечувала собі, - Ні, я не хочу спати!
• Зараз, я дам тобі теплого молочка на ніч. – Сказала Мама Зайчиха Марина.

Заварила Марина молоко, Луна випила та трохи заспокоїлася.

• Лягай донечко спати! – Ласкаво запропонувала Марина.
• Ні, я хочу грати! – замотала головою Луна та почала робити ляльку,наспівуючи веселу, святкову мелодію.

Мимо будинку проходила тітонька ведмедиця, почула нічні пісеньки та вирішила допомогти.

• Зроби вовченяті медовий масаж. Він допоможе її заколисати. – Запропонувала ведмедиця.

Так й вийшло! Після масажу Луна утихомирилася.

 Та тільки попросила увімкнути її улюблену колискову. Марина увімкнула їй шум ночі та вона заснула. Та до неї прийшов у гості добрий, солодкий сон. Такий же солодкий як мед та гордий як гордий місяць.