Іван Мазепа
Він плюнув Петрові в обличчя,
Й пішов привітатись до шведа,
Його батьківщина тихесенько кличе,
Плював на кацапського дєда!
Підтримало братство козаче,
Той вибір, той шлях навпростець,
І все посвітліло неначе,
Прийшов вже до нас посланець .
Тепер тиснув руку він шведам,
І кращої долі не треба,
Дивилися гори й широкий лан,
На гетьмана нашого - Мазепу Івана!
І досить сміятися з нас,
Та досить калічить народ,
Ми будемо нищити москалики вас,
Тепер ми є вільний народ!
Тікайте ви звідси, це наша земля,
І ви московити, ще й ляхи,
Інакше прикидаєм ми вас гіллям,
Бо йдемо, давно своїм шляхом!
Та як станете вперто, бажати нам смерті,
Й прийдете до наших домів,
Піду одягну, ті капці подерті,
Та й побачите орки, що таке гнів!
Ми не браття і зовсім не сестри,
Той москаль мені навіть не друг,
Як чудово, що до вас кілометри,
А то був якийсь замкнений круг.
І той погляд кривавий, далекий,
Дивився в ту сторону, де москалі,
Мене звати Іван – український Мазепа,
Ви нам тут не потрібні, йдіть взагалі!
Відредаговано: 22.01.2026