Дух галереї
Тихий шепіт лунав із кімнати,
Ні! Його було не впізнати!
Снувались думки, працювала уява,
Вона була збентежена, десь яскрава!
Тихий шепіт з коридору лунав,
Ні! Ти знову його не впізнав!
Думки, все ще росли, уява сміялась,
Одна думка все ж закрадалась!
Тихий шепіт доносився з зали,
Ні! Ми досі його не впізнали!
Припущення вже зникали,
Ми увійшли до зали!
Тихий шепіт між статуй і картин,
Відволікав від рутини,
Він кликав до себе, манив,
Закликав, сміявся й дражнив!
Тихий шепіт стихав, вже стихав,
Тривожитись ти перестав,
Стояв ти навпроти дверей,
Тебе кликав в середину – дух галереї!
Відредаговано: 22.01.2026