Пори року

Пори року

І знову Новий Рік, прийшла зима,

Та снігом білим, все довкола вкрила,

Краси ще більшої - не буде і нема,

Ти зупинись, поглянь, ‘’спусти вітрила’’.

І навкруги пухкий сніжок та іній,

Та морозець потискує в лице,

Не переходив він ніяких ліній,

Замерзло навіть наше озерце.

Яскраво, біло, сліпить очі,

Та слизько, йду мов криголам,

Стояв, дививсь би дні і ночі,

Щоб знову це побачить, все віддам.

Та я вступив на суху землю, чесно,

Вже чути перший спів пташок,

Та ти прийшла, а я чекав – ти весно,

І ти принесла усмішок мішок.

Ще час пройде, трава позеленіє,

Та зацвітуть дерева і сади,

І знову з’являться мої безмежні мрії,

Ти весно, настрій мій, на землю поклади.

Пора, коли буяє все – весною зветься,

В моє життя, вона сьогодні увірветься,

Ми будемо йти із нею, тим широким кроком,

Та йти вперед, вже рік за роком.

Що ж, будемо прощатись, вже пора,

На вулиці всі люди, дітвора,

Я обіцяю на наступний рік, зустріти,

Та ти пішла – тепер буяло літо!

І сонечко пече, щось жарко дуже,

Ті промені проб’ються крізь вікно,

Вже йдем купатися, бажаю цього дуже,

Сьогодні в день тепло, сонце за вікном.

Який контраст приносить літо,

І спеку, в літній жаркий день,

Свою енергію немає де подіти,

Та звідусіль лунає шум пісень.

В жаркий день, я так бажав,

Щоб ти пішло скоріш,

І був правий, я так вважав,

Та ти не йди, ще нас потіш!

Ось знову, слайд в очах змінився,

Та всі, ще літа просять,

І я з бажаннями спізнився,

На дворі золотава осінь!

На деревах листя, червоне й жовте вже,

І це мою уяву завжди береже,

Всі темні тіні полетіли догори,

Тут навколо барвисті кольори.

Про золотаву осінь, не передам словами,

Це потрібно бачить на яву, усім,

А я, так буду вже - стоять й дивитись з вами,

І милуватись осінню, тим всім.

Ви так красиво йдете, одним кроком,

Міняючись в уяві й наяву.

Бо ви потрібні всі – ви пори року,

Я поки буду бачить вас – живу!