Орел легіону

Орел легіону

Я бачив голову орла,

Цей символ легіону,

Стояв, дививсь, мов та скала,

Закарбувалося до скону!

Ось тут збиралося в похід,

Те ціле військо мужнє,

І знову Цезар зробив хід,

Зібрав усіх так дружньо!

Ми вирушаєм зараз, вже,

Та доведемо всім,

За вирієм нас слава жде,

Нас всіх передусім!

Йшла піхота через ліс,

Та крізь болота й гори,

Немов в вождя вселився біс,

Тримайтеся потвори!

Там коні іржали, дзвеніли мечі,

А воїни хором співали,

На возі позаду були калачі,

Час од часу, їсти сідали!

Та пройшовши ті милі,

Замучені, кволі і злі,

Ніхто не зрівнявся у мужності й силі,

Стояло все військо в імлі!

Навпроти стояло те військо вороже,

Ті варвари з темних лісів,

Це було мов у казці, нінащо це не схоже,

На дереві вже хтось висів!

Грянув грім та вдарила блискавка,

Та понеслось відлуння вже бою,

Тільки збоку дивилася мавка,

В бій пішли я і ти - ми з тобою!

Грязь і пил, шум і гам,

Кров текла немов річка в гаю,

Бій свій останній, я тут вже дам,

Я вам тут слово даю!

Стихло все, мов спинився вже час,

Цезар знову схитрив й переміг,

І весь Рим, вся імперія рада за нас,

Нам орел у бою допоміг!

Та немає дороги додому, назад,

Ми йдемо вперед - завжди-завжди,

Тільки згадую іноді, який вдома є сад,

Та цей спогад, на жаль уже давній!

І чекає нас всіх, вже попереду,

Ще багато походів і слави,

Знову в бій, знову варвари спереду,

Як потік вулканічної лави!

Аве Цезар, аве гопліти й гастати,

Імена наші житимуть вічно,

Та буде потомство вже підростати,

Як би це, не звучало епічно!