Козацька доля
Заграють сурми, задзвенять шаблюки,
І знову в путь, та знову в бій,
Та знов із рідними роки розлуки,
Козацька доля мов той буревій!
Твоє життя то чисте поле,
Квітучий степ, широкий лан,
І долі іншої не треба,
Такий вже є козацький клан!
Своє життя людина вільна,
За мир і спокій покладе,
Немов замучений невільник,
На смерть, з братами він піде!
Прийдеш з походу знов до хати,
І ляжеш на стареньку піч,
Та знов шаблюками махати,
Встаєш і йдеш на рідну Січ!
Ось так проходить, рікза роком,
Та промайнуло все життя,
Ти йдеш широким кроком,
Назад немає вороття!
Але на жаль, так мусить бути,
Земля є рідна, лиш вона,
Ніколи не помреш забутим,
Бо Україна в нас одна!
Відредаговано: 22.01.2026