Мураха, бджола і людина
Ми кожної днини, як мураха й бджола,
Біжимо і працюємо – треба!
А що, якби доля другою була,
І ми йшли всі, за покликом неба!
Цей ритм життя, та уся суєта,
Надають відчуття сьогодення,
У кожного з нас, є сьогодні мета,
Цього літнього дня рівнодення!
Як цей мурашниктчи вулик живе,
І в чому він має потреби?
Той час потихенько рікою пливе,
А ти почни, давай із себе!
Чому порівняння у мене складні,
Мурашки і бджоли і люди?
Бо так мимоволі пролітають ці дні,
Ми і вони будемо всюди!
Без руху життя і суєти,
Ми станемо, як статуя Сфінкса,
Знати не будемо, куди далі йти,
Треба йти уперед, доля жінка!
Та хтось накрутив цей годинник,
І поштовх нам, в спину він дав,
Не вірю, що час самостійний, він виник,
Той ритм життя хтось задав!
Життя бджоли, мурахи і людини,
Нагадує постійно нам про час,
Якщо не буде їх – усе загине,
Ніхто не потурбується про нас!
Тож, як життя пішло, побігло,
Ми стали разом в ланцюжку,
Бо ми - як золото, як срібло,
Життєву функцію виконуєм таку!
Відредаговано: 22.01.2026