В омані
Омана – вона така буває духмяна,
Не вибратись з цього капкана,
В омані перебуваємо іноді ми,
Коли зупиняємось перед дверми!
Ми з тобою доволі довірливі,
Читаємо думки нерозбірливо,
За речами якимось ганяємось,
А згодом – не там опиняємось!
Ми жрозумні створіння,
Та наша дитяча наївність,
Псує, вириває з корінням,
Всю реальність та дійсність!
Куди не глянь, всюди омана,
В паралельній реальності?
Голова від наївності п’яна,
Від цієї простої банальності!
Лиш дух, що постійно гартується,
Має шанс, що врятується!
Лиш наш дух чи то вміння,
Зітруть всю наївність – ми Божі створіння!
Омана, що йде поруч з нами,
Ледь перебирає ногами,
І щоб її залишити,
Потрібно тобі і мені поспішити!
Відредаговано: 22.01.2026