Відлуннями
Відлуння епох чи то давності,
Наполягає: в тебе несправності!
Не втік, й не втечеш від гоніння,
О! Мабуть було видіння!?
Все вказує на збій системи,
Погрішність чи зовнішній вплив,
Стоятимеш перед дилемою,
Чи плив, чи пливу, чи приплив!?
Відлуння віків штовхає в безодню,
Чорну, пусту та самотню,
Відлуння минулого, в спину,
Штовхнуло, та звук, все ще линув!
Відлуння часів та людей,
Наштовхує на безліч ідей,
Відлуння твоєї самотності,
Ти знову один в безтурботності!
Відлуння одне, потім знову,
Вибиває з під ніг найтвердішу основу,
Досить жити відлуннями, досить!
Жив би як жив, та душа моя просить!
Відредаговано: 22.01.2026