Шлях до самотності
Блукаючи між безтурботності,
Залишаємось завжди в самотності,
Адже цілей й мети вже нема,
Та в цьому є справжня дилема!
Нам здається – ось так має бути,
Й найкраще усіх вже забути,
Усіх, з ким проходили шлях,
І все, що наводило жах!
Перестанемо світло шукати,
Нам в самотності добре завжди,
Будемо в темряві щоденно ступати,
Сліпим вихід ніяк не знайти!
Та коли наодинці з собою,
Перелистуємо знайомі рядки,
Ми відчуваємо – я із тобою,
Що в самотності, спокій ніяк не знайти!
Завжди потрібно щоб хтось,
Тебе чи мене надихав,
І не важливо, що й коли відбулось,
Я і ти свою гордість, десь заховав!
Відредаговано: 22.01.2026