Тисячі палаючих сонць
Тисячі палаючих сонць,
Мільйони згаслих зірок,
Безліч чорних дір – маленьких віконць,
До яких залишається крок!
Кроку безодню – наше майбутнє,
Виходить якийсь парадокс, або ні,
Це відчуття незабутнє,
Так здається принаймі мені!
Далекі планети вільного простору,
Мов щось неповторне, що манить,
Так далеко … Ми знаходимось осторонь,
Свідомість нашу мов ранить!
Мільярди зірокчи шматочки комет,
Чи будь-який інший предмет,
З цікавістю ми роздивляємось,
Коли в небо вдивляємось!
Нас кличуть магнітари й пульсари,
Далеко за обрій – за хмари,
Нас зазивають квазари та екзопланети,
Які хочемо бачити – їх піруети!
Тисячі палаючих сонць в загадковості,
Й інші «простору гості»,
Бачитимуть людський крок,
Принаймі в уяві - йдем до зірок!
Відредаговано: 22.01.2026