Усі залишаться в пам’яті

Усі залишаться в пам’яті

Тінь знову впала на плече,

І серце, до сих пір пече,

А хтось стікає кров’ю, від тих ран,

На вулиці мороз, та ще й туман!

Ця тиша не дає спокою,

Ми прислухаємось з тобою,

Та знаємо, що скоро,

О Боже! Вибух! Потрібно забиратись з двору!

Ми кожен день, та кожну ніч,

Вступаєм в бій всіх протиріч,

Ми переборюємо себе самих,

О дякую! Той шум вже стих!

Ось пройде час, та де там – мить,

Та знову вже, десь щось гримить,

А я стою з тобою знову,

Війна за віру, людей й мову!

Я в тиші… Бачу перший спалах,

Людей вбивають на вокзалах,

А потім бачу, ще і ще,

Та знов у грудях щось пече!

Немов в лещатах, тисне всюди,

Бо гине навіть дітвора - всі люди!

І ми ведемо знову бій,

На неньці, тут, і там - по всій!

Ми ще, не дали бій останній,

Сподіваюсь, він буде не вечірній - а ранній,

Щоб вийти, та на повні груди,

Вдихнути востаннє по трішки усюди!

Та закарбують лиш камені,

Як йшли ми з тобою, востаннє вже,

Залишиться тільки, та кров на землі,

Ми будем далеко від всіх - ми в імлі!

Сподіваюсь, що вже після бою,

Країна стане собою,

Що ми будемо останніми тими,

Хто, за неньку ту нашу загинув!

Хай розквітне усе навкруги,

Та серця ті наповнить любов’ю,

І квітнуть нехай вже, поля і луги,

Що наповнені довгий час кров’ю!

Ми з тобою залишимось в вічності,

Та підемо разом в небуття,

І картина та буде, на кордонах епічності,

Там готові до нашого вже прибуття!

Я з тобою, залишимось в пам’яті,

Не зітре нас ніколи й нічого,

Зберігатися будуть десь дані ті,

Будем чай пить з тобою, десь в Бога!

Та настане навколо спокій та тиша,

І повернуться доньки й сини,

А ми, будемо вище і вище,

Вже й пропаде той запах війни!

Хай залишиться в спогадах тих,

Ким заплачено та якою ціною,

Та сонце вже сіло, вітер вже стих,

Хай життя те поллється рікою!

Присвячується всім захисникам рідної землі, що

загинули в кривавій боротьбі!