Серед грому війни
Гримить усюди, спалені хати,
Внизу десь метушаться люди,
А хтось із них, немає куди йти,
Бо все палає, краще вже не буде!
Хоч в декого немає дому,
А когось, вже й тепер нема,
В одному я ще певен, в тому,
Що не зламала нас війна!
Усюди крики, біль й страждання,
Дітей, старих та матерів,
Пропала десь любов й кохання,
Бо ворог, вже до нас забрів!
Усе згоріло і пропало,
А решта, вже не є моє,
Мені на серці важко стало,
Від болю вже воно гниє!
Щодня ідуть у небуття,
Чиїсь батьки, кохані й діти,
Назад немає вороття,
Це пережити треба вміти!
Міста палають, села гинуть,
В повітрі виє неспокій,
Когось завтра, вже в бій кинуть,
У серце бою - війни буревій!
До кінця стояти будуть,
Давати відсіч ворогу,
Нічого їм, вже не забудуть,
Вони заплатять дорого!
І навіть після, москалисько хворе,
Як йти додому будуть,
Хто приніс тривогу й горе,
Ніколи не забудуть!
Продовжимо жити та надіятись,
І тихо, десь ножі точити,
Що зможемо вам відомститись,
А після помсти, можна й жити!
Відредаговано: 22.01.2026