Ранок
Тиша! Темрява згаса! Ранок!
Це наступний мій світанок,
Як люблю вийти з дому,
Зранку - це знімає втому!
Перший подих, згодом другий,
Знову рух той недолугий,
Але стане все на місце,
Треба йти, а так хотілось сісти!
Вже розвиднюється всюди,
Тепер вдихаю повні груди,
Та сонце з-за обрію, з’явилося вже,
Воно ще не гріє, не пече!
Ось зроблю знову-знову крок,
Тепер я ближче до зірок,
А згодом другий, третій вже,
Мене й тебе - нас всіх Бог береже!
І сонце стало вище - світить,
Воно не знає, хтось таки помітить,
Та перші промені тепла,
Дістались з міста до села!
Це насолода! Став я, зупинився,
Мій перший погляд вранці, догори,
Весь світ теплом немов укрився,
Та чути перші звуки дітвори!
Все далі й далі, вище й вище,
Піднялося те сонце,
Тепер уже, ще й вітер свище,
Та сонце, вже відблискує в віконце!
Вже роблю я десятий крок,
І знову ближче до зірок,
Та вже спустився десь туман,
На озеро чи на лиман!
І знову, свій перший вихід зранку,
Я роблю також на світанку,
Це надихає мене на життя,
Тут пізнаю спокій та силу буття!
Відредаговано: 22.01.2026