Прометей
Горів вогонь, а полум’я як сяйво,
Чарує ця абстракція мене,
Зачаруватись ним не було зайвим,
Та швидко мить ця промайне!
Яскраве світло, мов чаклунство фей,
І відчуття тепла та запах диму,
Стоїш посеред – мов той Прометей,
А навкруги – гілля тріск линув!
Коли вже контролюєш цю стихію,
То насолоджуйся контрастами його,
Люблю дивитись як воно жевріє,
Торкаючись уявлення мого!
Стихія зовсім не стихія,
Коли приборкана тобою,
Вогонь та дим давно розвіяв,
Готовий знову до двобою!
Чаруючи уяву, даруючи тепло,
Вриваючись до всіх дверей,
Тебе сюди вже принесло,
Стоїш посеред – Прометей!
Відредаговано: 22.01.2026