Крига та полум’я
Крига та полум’я – сьогодення душа,
З ними ніколи не поспішав,
Пліч-о-пліч мандруємо тихо,
Поринаєм в добро, оминаючи лихо!
Буває душа перемерзла,
Їй іноді байдуже – мов померла,
Вона є розумною книгою,
Та інколи вкривається кригою!
Полум’я нарешті з’явилося,
Та все крижане розтопилося,
Лід все ще танув,а я,
Все ще роздмухував полум’я!
Крига з’являється знову,
Віднімає слова, іноді мову.
Відчуєш скрегіт холодних долонь,
Знову в душі моїй гасне вогонь!
Полум’я розгорілось сильніше,
Добре горить, повільніше.
Тепло пішло, мов струмінь по тілу,
Прекрасно! Жити аж захотілось!
Крига підступна, та без неї ніяк,
Без полум’я, я би закляк!
Баланс, що дозволив мені існувати,
Попри щастя чи втрати!
Відредаговано: 22.01.2026