Захоплива подорож у внутрішній світ

В сірості

В сірості

 

Між будинками віє холодом,

На асфальті краплинки дощу,

Є дахи, що покриті золотом,

Парасольку під пахву примощу.

 

Ходитиму десь серед сірості,

В обіймах міських забудов,

Епохою власної зрілості,

Блукаючи знову, щось шукаючи знов .

 

Шумними прохолодними днями,

Наповнило місто життя,

Газети заповнені новими статтями,

Десь поруч, хтось плаче – дитя.

 

Між шуму міського, сьогодні,

Шукатиму нові кольори,

Хай будуть теплі чи прохолодні,

Йдемо донизу, йдемо догори.

 

Навіть серед повної сірості,

Хто шукатиме – знайде,

Є ціла епоха власної зрілості,

Допоки сонце не зайде!

 

Коли барв навкруги немає,

А так хочеться світла,

Заплющ очі! Уяви! Веселка засяє!

Навкруги сірість, а душа аж розквітла!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше