В сірості
Між будинками віє холодом,
На асфальті краплинки дощу,
Є дахи, що покриті золотом,
Парасольку під пахву примощу.
Ходитиму десь серед сірості,
В обіймах міських забудов,
Епохою власної зрілості,
Блукаючи знову, щось шукаючи знов .
Шумними прохолодними днями,
Наповнило місто життя,
Газети заповнені новими статтями,
Десь поруч, хтось плаче – дитя.
Між шуму міського, сьогодні,
Шукатиму нові кольори,
Хай будуть теплі чи прохолодні,
Йдемо донизу, йдемо догори.
Навіть серед повної сірості,
Хто шукатиме – знайде,
Є ціла епоха власної зрілості,
Допоки сонце не зайде!
Коли барв навкруги немає,
А так хочеться світла,
Заплющ очі! Уяви! Веселка засяє!
Навкруги сірість, а душа аж розквітла!
Відредаговано: 22.01.2026