57

Ранок почався для Зоряни як удар — вона розплющила очі, а голова гуділа, горло дряпало сухим кашлем, ніби хтось насипав туди піску. Її тіло палало, термометр показав 38,5, і кожна спроба встати закінчувалася запамороченням. Робота відпала сама собою — вона ледве доповзла до телефону, щоб попередити офіс, і впала назад у подушки, її подих був важким, а в грудях стискало. Артем Олександрович, побачивши її стан, одразу скасував свої плани — донька завжди була на першому місці. Він залишився вдома, його обличчя стривожене, але спокійне, коли він із Мариною почали доглядати за Зоряною.

Марина принесла трав’яний чай і миску теплого бульйону, її руки рухалися швидко й упевнено, поки Артем міряв температуру щогодини. Але краще не ставало — кашель різав горло, температура підскочила до 39, а Зоряна лише слабко махала рукою, коли батько вкотре заводив про лікарню.

— Треба їхати, Зорянко, — казав він, його голос був низьким, але наполегливим. — Це не жарти.

— Не хочу, — бурмотіла вона, її голос тремтів від слабкості. — Пройде… я відпочину.

Він хмурив брови, але не наполягав — поки що. День тягнувся повільно, повітря в кімнаті стало густим від спеки й запаху ліків. Марина міняла холодні компреси на лобі Зоряни, але до вечора термометр показав 39,8, і Артем Олександрович більше не чекав. Він підхопив доньку, її слабкі протести загубилися в кашлі, і обережно поклав на заднє сидіння авто, застеливши його пледом.

— Тату, не треба… — шепотіла вона, але він уже завів двигун.

Приватна лікарня зустріла їх прохолодою й запахом антисептика. Артем Олександрович швидко домовився з адміністратором, і Зоряну одразу повели до палати. Її очі мружилися від яскравого світла, коли медсестра вправно поставила крапельницю, холодна рідина потекла по вені, а лікар — худий чоловік із сивиною — уважно оглянув її. Він слухав легені, ставив питання про симптоми, його голос був спокійним, але серйозним.

— Сухий кашель, висока температура, різкий початок, — промовив він, записуючи щось у картку. — Усе вказує на гострий бронхіт, ймовірно, вірусний. У спеку таке може спалахнути через перепад температур чи ослаблений імунітет. Треба залишити її тут на пару днів — крапельниці, противірусні, контроль.

Зоряна зітхнула, її голова відкинулася на подушку, але температура почала спадати — крапельниця робила свою справу. Артем Олександрович стояв поруч, його руки схрещені, а погляд не відривався від доньки. Палата була тихою, лише гудіння апаратів і далекий шум коридору порушували мовчання. Зоряна закрила очі, її тіло тонуло в утомі, але в грудях гуділо — не лише від хвороби, а від відчуття, що все пішло не за планом.