10

Зоряна сиділа у вітальні, ніби задумливо гортаючи журнал, але її думки були далеко. Вона знала, що Максим уже в гостьовій, що сон почне накочувати на нього поступово, змушуючи розслабитися, поки він не зможе протистояти втомі.

Її серце билося частіше, хоча зовні вона виглядала абсолютно спокійною. Вона не мала наміру відступати.

Повільно піднявшись, вона попрямувала до коридору, йдучи легко, безшумно, наче хижачка перед вирішальним кидком.

Двері до гостьової були прочинені. У кімнаті горіло тьмяне світло, а Максим лежав на ліжку, закинувши руку за голову. Його очі були напівзаплющені, а дихання вже стало глибшим.

Вона зупинилася біля порогу, вдивляючись у його обличчя.

— Ти ще не спиш? — її голос прозвучав тихо, майже пестливо.

Максим повільно повернув голову на звук. Його погляд був затуманений, але злість ще не зникла.

— Чого тобі? — його голос був хрипкий, трохи змучений.

— Просто хотіла подивитися на тебе, — вона зробила кілька кроків уперед, і її босі ноги торкнулися м’якого килима.

— Йди, Зоряно, — він хотів сказати це більш різко, але виходило приглушено, ніби він не мав сил сперечатися.

Вона нахилилася ближче, обережно торкаючись краю ліжка.

— Ти так злишся на мене… Але ж я не зробила нічого поганого, правда?

Максим заплющив очі, намагаючись проігнорувати її. Сон накочувався все сильніше.

Зоряна усміхнулася куточками губ.

Гра тільки починалася.

Зоряна спостерігала, як Максим занурюється в сон. Снодійне діяло швидше, ніж вона очікувала, але це було навіть краще. Він не міг чинити опір. Його груди рівномірно підіймалися й опускалися, а голова трохи звісилася набік.

Вона зачекала ще кілька хвилин, впевнившись, що він не прокинеться від найменшого руху. Потім плавно нахилилася, торкнувшись його плеча. Нуль реакції.

Її губи розтягнулися в задоволеній усмішці.

Тепер починалася найцікавіша частина.

Зоряна тихо зачинила двері, залишивши у кімнаті лише тьмяне світло нічника. Потім дістала телефон, відкривши камеру.

Важливо було зробити кадри так, щоб усе виглядало максимально натуралістично. Щось таке, що могло б викликати у Олесі сумніви, змусити її розриватися між довірою та ревнощами.

Вона скинула легку білу сукню, залишившись у нижній білизні. Підійшла до ліжка й обережно розпустила кілька верхніх ґудзиків на сорочці Максима, оголюючи його ключиці та частину грудей.

Потім повільно лягла поруч, намагаючись зробити так, щоб її обличчя не потрапило в кадр. Витягнула руку, ніби грайливо торкаючись його волосся.

Знімок.

Трохи ближче до його шиї, її губи ледь торкаються його шкіри.

Знімок.

Її пальці на його відкритій сорочці.

Знімок.

Легкий відблиск нічного світла на їхніх тілах, створюючи ілюзію інтимності.

Знімок.

Вона зробила ще кілька кадрів, уважно перевіряючи, щоб не залишити жодного зайвого натяку на свою особу.

Коли все було готово, вона швидко піднялася, закинувши на плечі сукню, й відійшла на безпечну відстань. Серце калатало від адреналіну.

Вона вийшла в коридор, відкривши телефон і заходячи на той фейковий профіль, який створила напередодні.

Кілька секунд, і фото вже летіли в особисті повідомлення Олесі.

"Не думала, що він такий..."

Короткий підпис, без зайвих пояснень.

Зоряна глибоко вдихнула, перш ніж відправити повідомлення.

А тепер чекати.