7

Коли Зоряна повернулася додому, вона відчувала легку втому, але навіть це не могло загасити вогонь, що горів у її грудях. Вона сиділа біля каміна в розкішній вітальні, перебираючи в голові можливі кроки.

"Треба дізнатися більше про неї. Вона наївна, це видно, але навіть найслабших треба бити точно в ціль", — вирішила вона.

Взявши телефон, вона відкрила інстаграм і ввела ім'я Олесі. Її профіль був закритий, але аватарка — проста, з усмішкою. Зоряна скривилася.

— Проста, як двері, — пробурмотіла вона. — Але нічого, я покажу їй, як виглядає справжнє життя.

Її думки перебив батько, який зайшов до кімнати.

— Зіронько, завтра до нас ж приїдуть Ткаченки. Допоможеш мені приготувати завтра, обід?

Голос батька завжди був таким теплим, таким рідним, що Зоряна мимоволі усміхнулася.

— Звісно, татусю. Ми покажемо їм, як справжні Шевчуки приймають гостей.

— От і добре, — посміхнувся Артем Олександрович. — Закругляйся тут і йди спати, донечко. Завтра буде чудовий день.

"Чудовий день", — подумала Зоряна. 

"Для когось — так, але для когось — зовсім ні".

— Ледь не забув, Ткаченки до нас з ночівлею. — зазирнув знову у вітальню батько. 

— Давненько такого не було, я рада. — радісно промовила Зоря.

Вона вже створила фейковий профіль — із приємним і звичним аватаром, щоб не викликати підозр. У її голові вимальовувався чіткий сценарій, хоча вона не поспішала розкривати навіть собі всі його деталі.

Зоряна взяла телефон і натиснула на значок повідомлення. Відкривши чат із подругою Наталі, вона швидко набрала:

"Ткаченки залишаться завтра на ніч. Уявляєш? Це буде цікаво."

— Що ти задумала, Зоряно? — одразу прийшла відповідь від Наталі.

Зоряна лише посміхнулася, дивлячись на екран. Вона знайшла ідеальний спосіб, щоб поставити Олесю на місце. Але поки що цього ніхто не повинен знати.

"Поки нічого. Просто відпочинок у родинному колі, — відповіла вона, додаючи: — Але завтра буде цікаво. Можливо, занадто цікаво."

Закривши телефон, Зоряна встала зі свого крісла і підійшла до великого дзеркала. Її відображення дивилося на неї впевненим і навіть трохи хижим поглядом.

— Завтра ти все зрозумієш, Олеся, — тихо промовила вона до себе. — А Максим... Максим нарешті побачить, що я — його єдиний правильний вибір.

Тихо засміявшись, Зоряна прибрала волосся за вухо і пішла до спальні. План був складним, але вона не боялася ризикувати. Її зброєю було те, чого боялися всі — впевненість, хитрість і абсолютна готовність діяти. Завтра, коли ткаченки залишаться на ніч, усе стане на свої місця.

"Засни спокійно, Максиме," — подумала вона перед сном. — "Бо завтра я тобі покажу, хто тут головна."