2

Зараз.

Максим давно планував познайомити свою дівчину Олесю з друзями. Олеся була протилежністю Зоряни: невисока, худенька, з білявим в’юнким волоссям і блакитними очима, що випромінювали щирість.

Вечір у ресторані здався Зоряні дивним від самого початку. Вона помітила, як Максим зайшов, тримаючи за руку дівчину.

— Це Олеся, моя кохана, — сказав Максим, представляючи її всім.

— Кохана? — перепитала Зоряна, змусивши себе посміхнутися.

Вона дивилася на Олесю, відчуваючи, як всередині все палає. Її подруги, Каміла та Наталі, намагалися переключити увагу, але Зоряна мовчала.

— Я відійду, — коротко кинула вона і пішла в туалет.

Там, у порожній кабінці, вона впала на коліна, закривши обличчя руками. Її плечі здригалися від приглушених ридань.

"Чому вона? Чим вона краща за мене?!"

Коли вона повернулася до столу, на обличчі Зоряни вже не було й сліду від сліз. Вона знову одягла маску впевненої жінки. Але всередині її серце розривалося.

Зоряна тихо ковтала, спостерігаючи, як Максим з Олесею сиділи поруч, а вся компанія розмовляла, посміхалася і відчувала себе комфортно. Вони справді виглядали так, ніби це було найкраще місце для них. Тоді один з друзів, Михайло, несподівано звернувся до Максима.

— Максе, а як ви з Олесею познайомилися? — запитав він, сідаючи поруч з ними, і вся компанія, здавалося, одразу притихла, чекаючи на відповідь.

Максим, як завжди, був спокійний, навіть коли всі погляди були спрямовані на нього. Він сів з відкиненою спиною, легка усмішка грала на його обличчі, а в очах загорівся той самий запал, що він звик демонструвати, коли розповідав щось цікаве.

— Як ми познайомилися? — почав він, ніби граючи з тими, хто слухав. — Знаєте, спочатку я навіть не був на її радарі. Вона мене просто ігнорувала. Всі дівчата, звичайно, на мене дивились, а вона просто проходила повз.

Зоряна знову стисла губи, але цього разу, на відміну від попереднього, вона намагалася не дати волю своїм емоціям. Вона намагалася бути холодною і беземоційною, хоча всередині її все кипіло.

— Ну, і як тобі це, Макс? — сміючись, запитав Михайло. — Ти ж звик, щоб дівчата самі на тебе падали!

Максим посміхнувся, але його посмішка була м’якою, навіть дещо зворушливою.

— Вона мене не помічала, і це було цікаво, — продовжував він. — Спочатку я намагався з нею поговорити, але вона мене навіть не слухала. Вона мені прямо сказала, що я — типу мажор і, взагалі, кобель.

Усі сміялися, а Зоряна відчула, як у її голові все розривалося. Вона знає, як це — бути оціненою за зовнішністю і соціальним статусом, але коли це йшло про Максима і Олесю, це було особливо боляче.

Максим навіть не зупинявся на тому, як це відчувалося для нього, як він почувався, коли вона відмовлялася. Втім, від нього не приховувалась і певна гордість за це, хоча йому це було важко зізнатися.

— Мені це не завадило, — продовжував він, неначе розмірковуючи вголос, повернувшись до своїх друзів. — Навпаки, стало ще цікавіше. І якось я вирішив все-таки її переконати.

Зоряна не могла більше слухати. Як він міг так легко говорити про те, як він переміг її відмову, як здобув її серце? Ні, вона точно не могла пережити це спокійно. І чому він говорив про це так, ніби це був просто черговий виклик для нього, а не щось особисте?

— І що ж сталося далі? — запитав хтось із компанії, ймовірно, це був Михайло знову.

Максим задумався, на мить його погляд став серйознішим, хоча усмішка не зникла з обличчя.

— Спочатку вона просто погодилася зі мною почати спілкуватися, але вже після того, як ми кілька разів поспілкувалися, все змінилося. Вона побачила, що я не просто якийсь бездумний хлопець, а щось більше... Вона почала відчувати до мене щось. І от тоді, коли я вже навіть не очікував, вона погодилася бути моєю дівчиною.

Від цих слів Зоряна відчула, як серце завмирає. Вона відчайдушно намагалася стримати свої емоції, але не могла не відчувати, як все її нутро виривається назовні. Вона стояла на межі того, щоб вибухнути. Як він міг так говорити, а вона, була такою байдужою до всього цього?

— Так, то була... цікава історія, — кинув Михайло, немов намагаючись повернути легкість розмови.

Зоряна ж вирішила не чекати більше. Вона піднялася з місця, не витримуючи і пари хвилин цього знущання, і попрямувала знову до туалету. Стіни наче зжималися навколо неї, а в голові гуло все — від думок про Максима і Олесю до власної немочі і безсилля перед цими почуттями.

У туалеті вона закрила за собою двері і почала відчайдушно хапати повітря, прагнучи заспокоїтися. Вона почала лити сльози, які не могла стримати. Це була не просто образа, а цілковите розчарування в собі. Що вона взагалі значила для нього? Чи може він її коли-небудь побачить по-іншому, або все це для нього — просто ще одна пригода з черговою красивою дівчиною?

Вона прикусила губу, і знову знову забилася в істериці, адже не могла більше стримувати цей біль.