Розділ 3.3

— І як ти смієш після цього називати себе моєю донькою? — пролунало згори жорстоке запитання. Грізний образ Архіса навис над нею.

— Ти не розумієш! — заревівши, вищирила зуби Асаліса, коли батько схопив її за світлі пасма і смикнув угору.

— Реформаторство карається смертю! Ти хочеш на плаху?! — процідив він крізь зуби. Скільки зневаги було в його голосі.

— Реформаторство — наш єдиний шанс! Ми мусимо поговорити з кластерами! — не здавалася Асаліса, хоча її зв'язували, ставлячи на коліна, як злочинницю.

— У космічному пеклі з ними розмовлятимуть! Нам допоможуть лише клинки! — випалив Архіс.

— Війна — це не вихід! Нас знищать!

— Зате ми не здамося, як інші! — рикнув цар.

Ніколи. Він ніколи не зійде зі шляху марнославства.

Асаліса кинула погляд на Дакіра. Поранений, він самотужки бився з десятком солдатів. Клинки викрешували іскри, але воїн стійко відбивав кожну атаку. Він боровся за неї та її віру.

Але сили були нерівні. Один із солдатів безжально встромив йому клинок у плече. Воїн зціпив зуби від болю. Це була поразка. Його схопили, заламавши руки за спиною.

Цар підійшов до Дакіра і зміряв його презирливим поглядом.

— Як ти, генерале, міг зрадити звичаї свого народу?!

Дракон підвів закривавлене обличчя й посміхнувся.

— Кохання не обирає! Для нього всі рівні!

— Ніколи! Запам'ятай, ніколи моя донька не буде з тобою! — процідив цар.

— Це не тобі вирішувати! — відважно заперечив Дакір, дивлячись на Асалісу. — Вона моя!

Цар спалахнув від люті.

— Якби не тимчасове перемир'я, я б прикінчив тебе тут і зараз!

— Щиро вдячний! — глузливо виголосив дракон.

— Будь ласка! А це тобі за те, що насмілився торкнутися моєї доньки! — рикнув космолір і з ноги вдарив генерала по щелепі.

— Дакіре! — закричала Асаліса, намагаючись вирватися.

— В кайдани її! — віддав цар жорстокий наказ.

Важкі золоті ланцюги скували її руки. Це був кінець.

Генерал розлютився. Зібравши останні сили, він вирвався з рук солдатів, зробив два кроки до коханої, зазирнув їй у вічі й прокричав слова, що стали його клятвою:

— Я прийду… чекай!

Асаліса затамувала подих. Вона хотіла щось відповісти, але солдати відтягли Дакіра і продовжили його бити. Вона не могла дивитися на це. Та цар «подбав» про неї. Один його погляд — і світ для принцеси поринув у темряву.