Розділ 2.2

А за дві години сталося те, чого вони боялися найбільше. Небо, щойно посипане діамантами зір, захлинулося багряною імлою — налетіла піщана буря.

Шалений космічний вітер заревів, мов поранений звір, здіймаючи в повітря стіни червоного піску. Видимість зникла. Дакір, не гаючи часу, почав шукати прихисток, але марно. Навколо простягалася лише мертва, нескінченна долина, що в одну мить перетворилася на смертельну пастку.

З відчаєм на обличчі воїн підійшов до своєї коханої та міцно обійняв її, намагаючись захистити від стихії власним тілом.

Принцеса Асаліса заплющила очі, відчуваючи, як пісок січе шкіру, і гірко мовила:

— Нам доведеться пробиватися крізь бурю.

— Я підозрював, що так буде, — його голос ледве пробивався крізь виття вітру.

Діставши із сумки шмат щільної тканини, Дакір швидко приклав його до обличчя дівчини.

— Краще не дихати цим космічним пилом!

Принцеса вдячно притисла тканину до вуст і носа. Вона хотіла запитати: «А як же ти, Дакіре?», але стрималася, роздратована власним хвилюванням. Навіщо знову про нього турбуватися? Він — дракон. Він дасть собі раду.

Буря шаленіла. Кожен крок перетворявся на тортури. Ноги грузли в рухомих дюнах, а пісок, гострий, мов скло, забивався під одяг, змушуючи шкіру нестерпно свербіти. Вони йшли навмання, покладаючись лише на дух, що не дозволяв їм впасти й скоритися.

Проте сили невблаганно танули.

— Так далі не може тривати! — не витримавши, закричав Дакір, і його голос прогримів навіть крізь бурю. — Ти вже ледве дихаєш, Асалісо! Я перетворююся, і хай буде, що буде!

Дівчина заціпеніла. Вона хотіла його зупинити, закричати, що ще має сили йти, але воїн уже наважився.

Укусивши себе за руку до крові, чоловік прошепотів давнє закляття. Його могутнє тіло спалахнуло зсередини. Шкірою поповзли вогняні прожилки, сплітаючись на шиї в химерні, палаючі візерунки.

Тепер у бурі з’явився гідний супротивник.

Велетенські шкірясті крила розгорнулися, розганяючи піщані вихори. Стихія зіткнулася зі стихією.

Асаліса, завмерши, дивилася на перетворення Дакіра. Яким величним і водночас жахливим він був у подобі дракона! Справжнє чудовисько, жива зброя, здатна за мить перетворити на попіл цілий легіон. І водночас він… її дикий, суворий звір, якого вона так наївно намагалася приборкати. На що вона сподівалася всі ці роки? Що він зрадить свій народ? Що забере її із собою до ворожої країни?

Вона — ніщо перед ним. Лише смертна діва. Так, сильна, з магією всередині, але йому не рівня. Він — дракон! І їй варто було боятися його, а не шукати порятунку в його обіймах, забувши про закон, честь та гідність! І зараз вона відчувала огиду до себе. Адже їй знову доведеться йому довіритися…

Дівчина підбігла до дракона і, не вагаючись, спритно застрибнула йому на широку спину. Іншого виходу не було.

Дакір злетів у небо, могутнім ривком вириваючись із піщаного пекла. Він мимоволі заревів на всю околицю — ревом переможця, що підкорив не лише стихію, а й горду принцесу космолірів…

Асаліса ненавиділа себе цієї миті. Їй довелося лягти на його теплу, вкриту лускою спину, щоб утриматися. Так близько. Полум'я його сутності розпалювало вогонь у її власній крові, а смертельна небезпека лише загострювала почуття. І вперше за довгий час вона подумала, що варто було б поговорити. Спокійно. Можливо, вихід є? Можливо, ще не все втрачено?

Їй уже кортіло крикнути, щоб він швидше обернувся на людину та обійняв її, але в просторі знову пролунав грім.

Асаліса схвильовано озирнулася і помітила хижий силует корабля, що плив міжзоряним оксамитом.

— Кляті у нас на хвості! — закричала вона і, відірвавшись від луски, втрималася на спині дракона одними ногами, звільняючи руки для бою. Тієї ж миті вона дістала арбалет і приготувала стрілу до атаки.

Стріла переливалася рідким золотом, сповнена таємничої магії.

— Не поспішай! — проричав дракон. — Спробуємо відірватися! Тримайся міцніше!

Дівчина слухняно опустила арбалет. Не хотілося починати бій.

— Я в тебе вірю! Лети, Дакіре! Лети щодуху! — вигукнула вона, і її голос потонув у свисті вітру.

І цього було достатньо, щоб Дакір відродився серцем. Її віра надала йому нових сил.